Page 449 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 15. Інструментарій соціальних змін: більшовицький терор і радянізація в Україні

29
душення виступів» . Провокація В. Балицького вдалася на славу. Лишаючись у
вирі подій «для оперативного керівництва», він заробляв бали в очах Й. Сталі-
на, створюючи водночас Україні образ республіки-заколотниці, здатної вийти з
СРСР у змові з Польщею.
Виступи селянства придушувалися з особливою жорстокістю, більшість з
них кваліфікували як антирадянські повстання та сепаратизм. Під час прибор-
кання одного з найбільших збройних повстань у Петропавлівському та Близню-
ківському районах Дніпропетровської округи в так званої банди з майже вісім-
десяти осіб було вилучено аж 10 гвинтівок, 3 обрізи, 8 дробовиків і бомбу. Що й
казати — потужний збройний арсенал проти військ ДПУ! За ґратами тим часом
опинилися близько 360 осіб, з них 210 було засуджено до позбавлення волі, 27 —
30
до вищої міри покарання . Над тим, що насправді могли зробити люди в ситуа-
ції, коли на 37 осіб припадала одна гвинтівка, партійно-чекістський тандем волів
не замислюватися.
Другий (сталінський) комуністичний штурм став можливим лише завдяки
злагодженій «партнерській роботі» органів і партії. Наважимося стверджувати,
що без цього людиноненависницького партнерства і застосованих ним практик
соціального нацьковування знищення патріархального села не відбулося б. На
час другого комуністичного штурму штат ОДПУ СРСР налічував лише 100 тис.
осіб . З огляду на поставлені завдання всі раніше відправлені в запас чекісти тер-
31
міново були повернені до лав органів держбезпеки і кинуті на колективізацію.
Саме комплексний підхід (нагадаємо: в 1929 р. розпочалася поглиблена «чист-
32
ка» командного складу Червоної армії , на етапі здійснення колективізації було
запроваджено суворий режим перлюстрації листування з армійцями; створю-
вався інформаційний фон, що налаштовував містян, які потерпали від нестачі
продовольства, проти селян, які начебто його «притримували») забезпечив ді-
євість політики. Село спочатку стигматизували як винуватця продовольчих про-
блем, а невдовзі почали знищувати фізично під мовчання «ображеного» міста.
Тим часом союзне керівництво було вкрай незадоволене якістю та масшта-
бом репресій в Україні. В жовтні 1930 р. В. Менжинський у листі прямо дорікав
В. Балицькому тим, що довелося відряджати до республіки високих кураторів,

29 Шаповал Ю.И., Золотарев В.А. «Гильотина Украины»: нарком Всеволод Балицкий и
его судьба. Москва, 2017. С. 132.
30 Там само. С. 134.
31 Плеханов А.М. Проблемы места и роли органов безопасности в социально-поли-
тической структуре советского общества в 1920-е годы. Исторические чтения на Лубянке.
1999 г. Отечественные спецслужбы в 20—30-е годы. Москва, 2000. С. 50.
32 Впродовж 1929—1930 рр. в РСЧА було «розкрито» і ліквідовано 594 контррево-
люційні організації (зокрема й широковідому «Весну»). Що важливо, це відбувалося на
підставі донесень сексотів без виявлення жодних інших фактів антирадянської діяльності.
Метою акції, відповідно до циркуляру ОДПУ СРСР, було домогтися, «…аби жодного при-
хованого куркуля в армії не лишилося». (Див.: Шаповал Ю.И., Золотарев В.А. «Гильотина
Украины»: нарком Всеволод Балицкий и его судьба. Москва, 2017. С. 169.)
387