Page 450 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 450

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

               щоб «вивести ДПУ УСРР з настрою благополуччя і змусити його із запізнен-
               ням на роки зайнятися нарешті знищенням контрреволюції», а також, що влас-
               на робота В. Балицького зводилася до «окремих ефектних справ, а не мала сис-
               тематичного характеру». Слід знищувати «комуністів, які перефарбувалися, а
               працюють на Польщу та Петлюру»; вони мають відбувати покарання не в Укра-
               їні, а на Соловках, а після того — в Сибіру, наголошувало союзне керівництво.
               Довершувала прочуханку обіцянка «випікати розпеченим залізом» недбалість
                                  33
               українських чекістів  .
                   Не чекаючи, поки союзні патрони почнуть її втілювати в життя, українські
               чекісти пройшлися розпеченим залізом по українському суспільству: у грудні
               розпочали справу «Весна» (таку назву отримала «організація», нібито ство-
               рена поляками для підготовки збройного повстання); дали зелене світло так-
               тиці провокацій як основного інструменту «розробки»; виявили так звану
               шкідницьку організацію в сільському господарстві, внаслідок чого винуватцями
               продовольчих проблем було оголошено не членів ЦК та спецбригади, що вико-
               нували їхні людожерські накази на селі, а управлінців-агрономів. А далі чекісти
               збилися з ліку. Мірою виходу з Великого голоду репресивні акції набували ознак
               Великого терору: так, з 191 учасника так званого «Союзу української держав-
               ності» 74 були розстріляні, решту засуджено до ув’язнення строком до 10 років
               та заслання у Північний край.
                   Наскільки високо керівництво радянської України цінувало «роботу»
               В. Балицького, засвідчило його нагородження влітку 1931 р. орденом Трудово-
               го Червоного Прапора УСРР. Втім, тоді «гільйотина України» (таке прізвисько
               В. Балицький отримав згодом) ще не дотягувала до високих вимог Кремля. Спе-
               ціальний наказ В. Менжинського з приводу переведення В. Балицького з України
               заслуговує на увагу як яскравий зразок радянської новомови: «12-ть років без-
               змінно тов. Балицький стояв на чолі органів і військ ОДПУ в Україні, будучи
               керівником, організатором і вихователем. Величезні, незлічимі успіхи і перемоги
               органів і військ ОДПУ в Україні за час існування Радянської влади. Прекрасні,
               героїчні сторінки вписали в історію ВЧК-ОДПУ українські чекісти під вірним
               політичним та оперативним керівництвом Всеволода Апполоновича. Складні і
               хитромудрі прошуки (рос. «происки» — Авт.) і підступи наших класових во-
               рогів завжди незмінно, вміло і своєчасно розкривалися чітким апаратом органів,
               розбиваючись об граніт чекістської загартованості, партійної відданості і кла-
               сової витримки чекістів України. Стійкий, бойовий і відданий генеральній лінії
               партії і робітничого класу чекістський загін виплекав тов. Балицький, виховав
               його в дусі більшовицької партійності і кращих партійних традицій»  .
                                                                                 34


                   33  Шаповал Ю.И., Золотарев В.А. «Гильотина Украины»: нарком Всеволод Балицкий и
               его судьба. Москва, 2017. С. 173—174.
                   34  Цит. за: Шаповал Ю.И., Золотарев В.А. «Гильотина Украины»: нарком Всеволод Ба-
               лицкий и его судьба. Москва, 2017. С. 182.
                                                   388
   445   446   447   448   449   450   451   452   453   454   455