Page 448 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

ДПУ взяло найактивнішу участь у здійсненні соціоциду в українському селі,
що в офіційних джерелах та пізнішій історіографії отримав назву «розкурку-
лення». Відповідно до постанови ЦК ВКП(б) від 30 січня 1930 р. всі три ка-
тегорії заможного селянства — 1) контрреволюційний актив; 2) великі куркулі
та напівпоміщики, які виступали проти колективізації; 3) куркулі, які підляга-
ли спецпереселенню в межах адміністративних районів проживання, — як со-
ціальну верству було знищено. Справи першої категорії розглядали «трійки»
з представників крайкому ВКП(б) чи ЦК союзної республіки та прокуратури.
Виселення в розпал зими так званих куркулів з України розпочалося відповід-
но до секретного оперативного наказу ДПУ УСРР від 7 лютого 1930 р. Близько
20 тис. родин, яких передбачалося використати на лісозаготівлях у північних ра-
йонах, могли взяти з собою лише найнеобхідніше. Тобто їх фактично вивозили
на смерть…
Наприкінці лютого, особисто наглядаючи за перебігом розкуркулення на
Херсонщині, В. Балицький писав «дорогому Станіславу Вікентійовичу» Косіо-
ру таке: куркуль «підкорився «долі», розгублений, очікував набагато гіршого і
зрозумів гасло «ліквідація куркульства як класу» буквально, як фізичне знищен-
ня» . Реальність тим часом була такою, що комсомольці та комуністи, залучені
28
до розкуркулення, іноді навіть божеволіли. Чекісти перевиконали «норми» роз-
куркулення і доповідали про свої досягнення, наче про виорані з перевиконан-
ням плану лани. Природний протест села проти садистів-чекістів кваліфікувався
як класова боротьба селян. Більшовицька доктрина не залишала їм права на за-
хист себе і свого життя. Звіти очільника українського ДПУ нагадували інфор-
мацію з переднього краю війни: придушено 37 селянських виступів у січні, 40
терористичних актів, майже 12 тис. заарештованих у січні і майже 25 тис. — з
1 лютого по 15 березня. В інформатичках В. Балицького широкими мазками було
зображено масштабне тло класової війни. Власне, так воно й було, але з одним за-
стереженням: озброєним чекістам і військам протистояли фактично беззбройні
селяни. Це не селяни воювали з владою — це влада знищувала селян.
Спотворена новомова звітів В. Балицького поміняла причини й наслідки,
жертв і катів місцями. Ось, скажімо, повідомлення від 16 березня 1930 р. з Туль-
чинської округи: «Вся округа охоплена заворушеннями та повстаннями. З 17-ти
районів округу, вражені 15 районів. На сьогоднішній день виступи відбуваються
в 153 селах. Геть вигнано Радянську владу і актив з 50 сіл, де замість сільрад пере-
важно обираються старости. Колгоспи ліквідовані в більшості сіл округу… В де-
яких селах — збройні виступи. Вириті окопи навкруги сіл, зайняті озброєними,
які не пускають в село. В окремих селах співають «Ще не вмерла Україна» і вики-
дають гасла — «Геть Радянську владу! Хай живе самостійна Україна!» Вся округа
розбита на оперативні ділянки; кожному оперативному сектору додані озброєні
загони комуністів і військові кінні групи ДПУ. Віддано наказ про рішуче при-
28 Шаповал Ю.И., Золотарев В.А. «Гильотина Украины»: нарком Всеволод Балицкий и
его судьба. Москва, 2017. С. 129.
386