Page 438 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

Посилаючись на цю «виховну» функцію терору, С. Косіор у довірчому листі
Й. Сталіну від 15 березня 1933 р. бідкався: «Те, що голодування не навчило ще
дуже багатьох колгоспників уму-розуму, показує незадовільна підготовка до сівби
159
саме в найбільш неблагополучних районах» .
Сталінська акція була нелюдською, проте цілком конституційною. При-
йнята в березні 1919 р. Конституція УСРР містила ст. 28, у якій зазначалося:
«УСРР визнає працю обов’язком усіх громадян Республіки і проголошує лозунг
“хто не працює, той не їсть”». Ця стаття була калькою ст. 18 Конституції РСФРР,
160
прийнятої у липні 1918 р. V Всеросійським з’їздом рад . Виступаючи на вже
згаданому Всесоюзному з’їзді колгоспників-ударників 19 лютого 1933 р., тобто
тоді, коли на просторах УСРР і Північно-Кавказького краю лютував Голодомор,
генсек повчав своїх слухачів: «Ленін, наш великий учитель, говорив: “Хто не пра-
цює, той не їсть”. Що це значить, проти кого спрямовані слова Леніна? Проти екс-
плуататорів, проти тих, які самі не працюють, а примушують працювати інших і
збагачуються за рахунок інших. А ще проти кого? Проти тих, які самі ледарю-
ють і хочуть за рахунок інших поживитися. Соціалізм вимагає не ледарювання,
а того, щоб усі люди працювали чесно, працювали не на інших, не на багатіїв і
експлуататорів, а на себе, на суспільство» .
161
Навіть не знаючи, в чому конкретно полягала мета каральної акції, яка при-
звела до Голодомору, видатний український мислитель ХХ ст. Іван Лисяк-Руд-
ницький дав напрочуд точну характеристику становища України в роки сталін-
ської диктатури. У статті «Новий Переяслав», яку вперше опублікував у 1956 р.
паризький польськомовний журнал «Культура», він писав: «Політика Сталіна
відносно України зводилася до гігантської спроби зламати спротив українського
народу засобами фізичного насильства. При цьому, мабуть, не йшлося про то-
тальне вигублення українців, як це зроблено з кримськими татарами, волзьки-
ми німцями, калмиками та деякими північнокавказькими народами; для цього
українці надто чисельні. Зате Сталін послідовно змагав до того, щоб знищити
всі активні українські суспільні групи та щоб таким чином обезголовивши на-
род, примусити його до капітуляції та зробити з цього покірне знаряддя в руках
162
кремлівських можновладців» .
У сталінському терорі, який тривав чверть століття, І. Лисяк-Рудницький
особливо виділяв період становлення колгоспного ладу. «Масовий спротив
українського селянства колективізації, — писав він, — загрожував зірванням ам-
бітних господарських планів Сталіна. Звідси особливий гнів і мстивість Сталіна
супроти України. З цим збігалися ресантименти російського чиновництва, обу-
реного українською «нахабністю». Сталін та очолена ним російсько-совєтська

159 Голод 1932—1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. С. 443.
160 Історія Радянської Конституції в декретах і постановах Радянського уряду. 1917—
1936. Київ, 1937. С. 75, 118.
161 Сталін Й. Твори. Т. 13. С. 248—249.
162 Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. Т. 2. Київ, 1994. С. 297.
376