Page 437 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 14. Радянська модернізація УРСР: мета, інструменти досягнення, наслідки

пів року, тобто до нового врожаю. І це у середньому. А допомагали насамперед
«партійному і безпартійному активу». Переважна більшість селян, у яких посе-
ред зими забрали спочатку хліб, а потім усе інше продовольство, залишилася без
допомоги, і кількість жертв майстерно відрежисованого сталінською командою
голоду зростала щомісяця аж до липня 1933 р.
Прямі (надсмертність) і непрямі (дефіцит народжень) втрати населення
України від голоду, за розрахунками проф. О. Воловини (Університет Північної
Кароліни, США) і групи фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень
ім. М.В. Птухи НАН України, наведено в таблиці .
158
Втрати населення України від голоду, тис. осіб

Населення
Рік
міське сільське разом

Надсмертність
1932 43,1 207,0 250,1
1933 193,9 3335,3 3529,2
1934 50,6 112,7 163,3
1932—1934 287,6 3654,9 3942,5
Дефіцит народжень
1932 — 77,1 67,1
1933 46,2 221,5 267,7
1934 30,7 220,5 251,2
1932—1934 66,9 519,1 586,0
Сукупні втрати
1932 43,1 284,1 317,1
1933 240,1 3556,8 3796,9
1934 81,3 333,2 414,5
1932—1934 354,5 4174,0 4528,5

«Сокрушительный удар» не мав на меті знищити голодом усе сільське на-
селення України і Кубані. Його мета була двоїстою: по-перше, ліквідувати по-
встанський потенціал обурених продрозверсткою селян, по-друге — змусити їх
відмовитися від саботажу неоплачуваної праці у примусово створених колгос-
пах. Сталінська каральна акція була своєрідним «вихованням вбивством». Вона
цілком відповідала запровадженому Р. Конквестом терміну «терор голодом»:
частина сільського соціуму знищувалася у такий нелюдський спосіб, щоб заля-
кати всіх, хто вижив, і змусити їх працювати на державу в колгоспах і радгоспах.
158 Левчук Н., Боряк Н., Воловина О., Рудницький О., Ковбасюк А. Втрати міського й
сільського населення України внаслідок Голодомору в 1932—1933 рр.: нові оцінки. Україн-
ський історичний журнал. 2015. № 4. С. 100—101.
375