Page 420 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

тество») було використано у знаменитій сталінській статті «Запаморочення від
успіхів».
Аналогічні повідомлення про опір селян колективізації надійшли в наступні
кілька днів з російських міст, але Й. Сталіна особливо стривожила інформація
про селянські виступи у прикордонних районах правобережної України. Опи-
туванням 28 лютого в протокол засідання політбюро ЦК ВКП(б) від 5 березня
було внесено рішення про негайний перегляд Примірного статуту з тим, щоб пе-
реглянутий варіант 2 березня було поширено в пресі разом зі статтею Сталіна
«Запаморочення від успіхів».
У новій редакції статуту було перелічено все те, що потрібно «усуспільню-
вати» при створенні колгоспу або при вступі селянина в наявний колгосп. Кол-
госпникам надавалося право тримати корову з телицею, дрібну худобу і приса-
дибну ділянку. У своїй статті генсек заявляв без застережень: «Артіль є основною
ланкою колгоспного руху, тому що вона є найдоцільнішою формою розв’язання
зернової проблеми». Неодноразово наголошувалося на неприпустимості поси-
лення «колгоспного руху» засобами адміністрування. У «перекрученнях» лінії
партії було звинувачено місцеві органи.
Регіональна статистика селянських заворушень в лютому і березні 1930 р. ви-
глядала так: УСРР — 3 145, Центральна чорноземна область — 867, Північний
Кавказ — 391, Нижня Волга — 240 . Україна чинила удвічі сильніший опір
100
комунізації, ніж три інші зернові регіони разом. Сукупна сила неорганізовано-
го селянського опору була такою, що Й. Сталін відмовився від ідеї комунізації.
Щоправда, на схилі життя генсек наважився на такий прогноз: «Щоб підняти
колгоспну власність до рівня загальнонародної власності, треба виключити лиш-
ки колгоспного виробництва з системи товарного обігу і включити їх у систему
101
продуктообміну між державною промисловістю і колгоспами» .
Відвойована селянами власність вважалася особистою, але насправді була
приватною. Цей уламок приватної власності відігравав роль пом’якшувального
чинника у відносинах між містом і селом. Певна частка зарплати, одержуваної
працівниками державного сектора, могла «отоварюватися» продукцією з приса-
дибної ділянки колгоспника. Колгоспник одержував за продану на вільному рин-
ку продукцію потрібні йому гроші, адже його праця в громадському господарстві
колгоспу компенсувалася майже виключно натурою (якщо взагалі компенсува-
лася). Артільна форма колгоспу могла існувати лише за наявності товарно-гро-
шових відносин, причому не тільки в обмеженому сегменті сільськогосподар-
ського виробництва, а й у відносинах між містом і селом. Артіль була своєрідним
«дволиким Янусом». Одним «ликом» вона оберталася до одержавлених «ко-
мандних висот» економіки, які могли функціонувати лише завдяки директивам
ззовні. Другим — до ринкової економіки, тобто до живого виробництва, яке

100 Viola L. Peasant rebels under Stalin. Collectivisation and the Culture of Peasant Resistance.
New York, Oxford, 1996. P. 138-139.
101 Сталин И. Экономические проблемы социализма в СССР. Москва, 1952. С. 93.
358