Page 419 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 14. Радянська модернізація УРСР: мета, інструменти досягнення, наслідки

урожай виявлявся більшим, ніж очікувалося, селяни невідкладно отримували до-
даткові завдання.
Механізм реквізиції був досконаліший, ніж у 1919—1920 рр. Замість робіт-
ничих або чекістських загонів продрозверстку здійснював розгалужений партій-
но-радянський апарат, який спирався в конкретних умовах України на комнезами
і, відповідно, — місцеві кадри. З 1929—1930 рр. комнезами дістали друге дихан-
ня. Розверстка 1929—1932 рр. відрізнялася від ленінської ще одним істотним
моментом: хлібозаготівельники тепер мали справу не лише з індивідуальними, а
й з колективними господарствами. Колгоспи так само чинили опір реквізиціям,
як і селяни-одноосібники.
Примусити селянина-власника вступити до колгоспу вдавалося тільки теро-
ристичними засобами. Методом терору виступало розкуркулення. Контури по-
літики «наступу соціалізму по всьому фронту» було окреслено постановою ЦК
ВКП(б) від 30 січня 1930 р. «Про заходи з ліквідації куркульських господарств
у районах суцільної колективізації».
В Україні операція з розкуркулення тривала з 18 лютого до 10 березня
1930 р. в 29 округах. ДПУ УСРР доповіло про виселення 19 531 господарства
(92 970 осіб). Тут же повідомлялося про закінчення підготовчої роботи з висе-
лення 15 тис. сімей з 11 прикордонних округів («контрреволюційний та анти-
радянський елемент»). На початок квітня було заплановано виселення ще тисячі
98
«куркульських» господарств .
Селяни йшли в колгоспи під шаленим тиском чекістів і компартійно-радян-
ського апарату. Питома вага «усуспільнених» орних земель підвищилася з 8,6 %
99
на жовтень 1929 р. до 29,3 % в лютому і 70,9 % в березні 1930 р. . Колективізація
здійснювалася за опублікованим 6 лютого 1930 р. Примірним статутом сільсько-
господарської артілі, в якому принципова для селян відмінність між артільною
і комунною формами колгоспу була навмисно стерта. Й. Сталін був налаштова-
ний на комунізацію селянства, тобто на цілковиту ліквідацію приватної власнос-
ті на засоби виробництва. Власне, його плани йшли ще далі, до переростання
тієї форми власності, яка дістала назву колгоспно-кооперативної, у власність
«загальнонародну». Статутне положення про можливість створення підсобно-
го господарства було декларативним, оскільки в статуті не визначалися розміри
присадибної ділянки, не унормовувалося право колгоспника утримувати корову
та дрібну худобу і птицю.
26 лютого до ЦК ВКП(б) з Харкова прийшла панічна телеграма від П. Люб-
ченка і Г. Петровського. Українські керівники повідомляли про факти «грубого
перекручення партійних директив» на місцях, які викликали «селянський рух»
проти колективізації. Цей вислів був протилежним за змістом усталено-офі-
ційному «колгоспному руху». Лексику телеграми («перекручення», «голово-

98 Трагедия советской деревни. Коллективизация и раскулачивание. Док. и материалы.
Т. 2. Москва, 2000. С. 338, 342.
99 Украинское село на путях сплошной коллективизации. Харьков, 1930. С. 69.
357