Page 414 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

харін вважав неп перехідним до соціалізму періодом. Відмінність полягала лише
в тому, що Й. Сталін уже починав готувати партійних функціонерів до нового
комуністичного штурму, а М. Бухарін, як показував його виступ у грудні 1925 р.
на Московській губпартконференції, виступав за розтягнутий у часі перехід. Зга-
давши твердження В. Леніна про те, що кооперація робить перехід до нових по-
рядків простим, легким і доступним для селянина, він продовжував: «Раніше ми
намагалися селян увігнати у комунізм залізною мітлою продрозверстки і воєнно-
комуністичною системою, а нова економічна політика, за визначенням Леніна, є
така політика, яка з’єднує інтереси суспільні, інтереси будівництва соціалізму з
приватногосподарськими. Смисл непу полягає в тому, щоб не примусово тягти
селянина у царство комунізму, а в тому, щоб зачепитися за його приватногоспо-
дарські інтереси, і, взявшись за оцю мотузку, поступово й непомітно для нього
85
самого привести його до комунізму» .
На зустрічі з іноземними делегаціями, які прибули до Москви напередодні
святкування десятирічного ювілею Жовтневої революції, Й. Сталіна запитали:
«Як думаєте Ви здійснювати колективізм у селянському питанні?» Відповідь
була такою: «По лінії організації індивідуальних селянських господарств у коо-
перацію та по лінії організації селянських господарств, головним чином бідняць-
кого типу, у виробничі товариства». Генсек, здавалося, не сказав нічого нового,
однак тут же, ніби упереджаючи наступне питання, додав: «До всеосяжної ко-
86
лективізації діло не дійшло і не скоро прийде» .
У відповіді термін «всеосяжна колективізація» стосувався майбутнього, од-
нак невдовзі він у дещо зміненому вигляді (масова колективізація, суцільна ко-
лективізація) був перенесений в партійно-урядові рішення і став головним прин-
ципом державної політики на селі.
Альтернативну колективізації ідею В. Ленін виклав настільки пунктирно, що
не досяг цілковитого розуміння серед найближчих соратників, призвичаєних до
мови директив. Втім, навіть якби партійне керівництво зрозуміло ідею коопера-
тивного соціалізму, навряд чи воно бажало б покласти її в основу економічної
політики. Неп, здійснюваний упродовж 10—20 років, змусив би більшовиків
встановити рівновагу між промисловістю і сільським господарством шляхом
приватизації або, в рамках державної власності, корпоратизації промислових
підприємств. В обох випадках це означало б відмову від економічної диктатури,
що поставило б під сумнів і політичну диктатуру вождів партії. Такої ситуації
згуртовані навколо Й. Сталіна партапаратники допустити не могли. Вони під-
тримали сталінську ідею «всеосяжної колективізації», яка забезпечувала при-
скорений розвиток підприємств державного сектора за рахунок перекачування
створюваного в сільському господарстві національного доходу і тим самим під-
водила під правлячий режим надійний економічний фундамент.

85 Новая обстановка и задачи партии. Доклад о работе ЦК РКП(б) на ХIV Московской
губпартконференции А.И. Рыкова. Прения по докладу. Москва, Ленинград, 1925. С. 90.
86 Сталін Й. Твори. Т. 10. С. 219, 233.
352