Page 415 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 14. Радянська модернізація УРСР: мета, інструменти досягнення, наслідки

Радянська історіографія стверджувала, що в роки непу «командні висо-
ти» економіки і дрібнотоварне селянське господарство сполучалися між собою
через ринок. Це правда, але не вся. Придбання хліба на ринку різноманітними
організаціями, як державними, так і кооперативними (з наступною закупівлею
державою більшої частини заготовленої кооператорами продукції) якісно від-
різнялося від «заготівлі» за допомогою продзагонів. Це справді були ринкові
хлібозаготівлі, що здійснювалися на основі попиту і пропозиції. Якщо селянина
або селянський кооператив не влаштовувала ціна на хліб, вони могли утриматися
від продажу і залишити державу без хліба.
Проте радянська змичка міста і села сутнісно відрізнялася від ринкових від-
носин у розвинених країнах. Ця відмінність мала навіть кількісні параметри —
так звані «ножиці цін». Чудовий знавець методів, за допомогою яких можна
було витиснути з економічно незалежного селянства якнайбільше коштів на інду-
стріалізацію, Й. Сталін у липні 1928 р. зазначав, що селянство «сплачує державі
не тільки звичайні податки, прямі й опосередковані, але воно ще переплачує на
порівняно високих цінах на товари промисловості — це по-перше, і більш або
менш недоодержує на цінах на сільськогосподарські продукти — це по-друге. Це є
додатковий податок на селянство в інтересах піднесення індустрії, яка обслуговує
всю країну, а також селянство» .
87
Селянство це розуміло і добре відчувало на собі. Взимку 1927/1928 рр. се-
ляни не погодилися на занижені хлібні ціни й відмовилися продавати державі
свою продукцію. У країні спалахнула хлібозаготівельна криза, в містах з’явилися
черги за хлібом. Покладатися у фінансуванні індустріалізації тільки на «ножиці
цін» Й. Сталін не збирався. Так само він не збирався підвищувати ціни на заку-
повуваний державою хліб, урізаючи бюджетні витрати, щоб спрямувати ці кошти
на індустріалізацію. Генсек бажав іншого: позбавити селян можливості розпоря-
джатися вирощеним урожаєм, перетворити їх на безвідмовну робочу силу в одер-
жавлених колгоспах. Хлібозаготівельною кризою він скористався, щоб оголоси-
ти суцільну колективізацію поточним завданням.
Відразу після ХV з’їзду ВКП(б) (грудень 1927 р.) в країні почалися перші
зимові хлібозаготівлі, здійснювані силовими методами. У них взяла участь зна-
чна частина апаратників, зокрема й члени політбюро ЦК ВКП(б). Перебуваючи
в Сибіру у січні 1928 р., Й. Сталін розгорнув таку програму дій центрального
керівництва:
— вимагати від куркулів негайної здачі всіх надлишків хліба за державними
цінами, а в разі відмови застосувати надзвичайні заходи і конфіскувати надлишки;
— у найближчі 3—4 роки провести часткову колективізацію сільського гос-
подарства;
— услід за частковою провести суцільну колективізацію.
За допомогою грубого тиску на селян у січні-лютому 1928 р. в Україні загото-
вили 70 млн пуд. хліба. Заготівельну кризу було подолано. Однак у зимові місяці
87 Сталін Й. Твори. Т. 11. С. 157.
353