Page 408 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

яке залишалося після реконструкції великих підприємств, не знищувалося, а
утилізувалося на підприємствах дрібної промисловості. Кустарно-ремісничі за-
клади, в яких працювали сотні тисяч робітників, поглинали надлишок робочої
сили в індустріально нерозвинених районах, сприяли продуктивному викорис-
танню місцевих видів сировини і пом’якшували диспропорції між попитом та
пропозицією товарів широкого споживання.
Питома вага великої промисловості в промисловому виробництві України
71
за кількістю робітників зросла з 43,2 % в 1925/26 р. до 83,0 % в 1938 р. . Ці дані
засвідчують переконливу перемогу великої машинної індустрії над кустарно-ре-
місничим виробництвом.
Результати здійсненої за міжвоєнний період індустріалізації України істот-
но перевищували показники дореволюційної індустріалізації. Зокрема, вироб-
ництво електроенергії в розрахунку на душу населення зросло з 19,5 кВт-год. у
1913 р. до 324 кВт-год у 1938 р., тобто майже в 17 разів. Виробництво машин
72
порівняно з дореволюційним рівнем збільшилося в 30 разів . За виробництвом
чавуну Україна напередодні Другої світової війни посіла друге місце в Європі піс-
ля Німеччини, а по сталі — третє місце після Німеччини і Великої Британії.
Зіставлення двох всесоюзних переписів, проведених у міжвоєнний період, по-
казує, що питома вага самодіяльного населення в індустріальних заняттях зросла
у понад чотири рази. За переписом 1926 р. в індустрії було задіяно 976 тис. осіб
(5,6 %), аграрному секторі — 15 130 тис. осіб (87,4 %), в інших секторах — 1 165 тис.
осіб (7,0 %). Натомість за переписом 1939 р. кількість задіяних у промисловості
збільшилася до 3 567 тис. осіб (23,3 %), частка задіяних у сільгоспсекторі зменши-
лася до 7 231 тис. осіб (47,3 %), а в інших видах занять було задіяно 4 481 тис. осіб
(29,4 %) . Незважаючи на вагомі досягнення в дореволюційній індустріалізації,
73
радянська Україна після завершення відбудовного процесу в середині 1920-х років
залишалася аграрною країною. Називати її аграрним регіоном Радянського Союзу
наприкінці 1930-х років уже було неможливо навіть з формального погляду: в сіль-
ському господарстві було зайнято менше половини населення.
Участь самодіяльного населення в матеріальному виробництві істотно скоро-
тилася, тоді як інші види занять (переважно у сфері обслуговування) збільшили
свою питому вагу. Всі ці зміни у складі самодіяльного населення відбувалися при
абсолютному його скороченні на 2 млн осіб. У свою чергу, скорочення супро-
воджувалося збільшенням загальної чисельності населення (хоча це збільшення
виявилося ненормально низьким унаслідок демографічної катастрофи 1933 р. та
інших чинників, які несприятливо вплинули на природний рух народонаселен-
71 Ленінський план соціалістичної індустріалізації та його здійснення на Україні. Київ,
1964. С. 152.
72 Кульчицький С.В. Участь робітників України у створенні фонду соціалістичної інду-
стріалізації. С. 145, 148.
73 Розраховано за даними: Итоги Всесоюзной переписи населения 1959 года. Украинская
ССР. Москва, 1963; Мінаєв С.О. Наслідки вселюдного перепису 1926 р. на Україні. Харків,
1928. С. 42.
346