Page 406 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

(США — від 1,0 до 1,08, Німеччина — від 1,0 до 1,5). Показник середньодобо-
вого зняття сталі з квадратного метра площі поду мартенівських печей в україн-
ській металургії у першій п’ятирічці погіршився, скоротившись з 2,48 т у 1928 р.
68
до 2,38 т у 1932 р., але в 1937 р. зріс до 4,77 т .
Коли заробітна плата убезпечувалася від знецінення картковою системою
постачання, матеріальне стимулювання робітників та службовців було неможли-
вим. Нормоване постачання за низькими цінами охоплювало лише частину заро-
бітків — тим меншу, чим більшими вони були. Поєднана з купонами робітничих
розподільників частина заробітної плати була повноцінними грошима. Ті самі
гроші, але без купонів являли собою маловартісні інфляційні папірці. Про таку
особливість в оплаті праці слід пам’ятати, коли заходить мова про найбільш ефек-
тивну в теорії відрядну заробітну плату, суть якої визначена принципом «скільки
виробив, стільки й заробив». Навіщо було виробляти більше, якщо збільшена
зарплата виплачувалася інфляційними папірцями?
Одержувати збільшену зарплату найбільш успішні робітники-відрядники
не могли й з іншої причини. У техпромфінплані кожного підприємства ще пе-
ред початком операційного року розписувалося, звідки і в яких кількостях воно
братиме паливо, електроенергію і напівфабрикати, куди відправлятиме свою про-
дукцію, яким має бути фонд заробітної плати. Адже в країні залишився тільки
так званий «колгоспний ринок» з цінами, які формувалися за законом попиту
і пропозиції. Державна промисловість перебувала поза вільним ринком і могла
одержувати все необхідне для виробничого процесу лише згідно із заздалегідь
затвердженими планами. Планова (директивна, командна) економіка не могла
бути іншою, тобто залежною від попиту населення, простіше кажучи — живою.
Через це виробниче змагання, яке вожді партії нарекли соціалістичним, мало
дуже обмежену сферу дії. Траплялися випадки, коли підприємства виконували
затверджену для них п’ятирічну виробничу програму за два-три роки. Але тим
самим вони виходили за рамки техпромфінпланів підприємств-постачальників,
і плановики мали докладати героїчних зусиль, щоб забезпечити їх усім необхід-
ним для продовження виробничого процесу, зокрема й фондом заробітної пла-
ти. З реалізацією гостро дефіцитної позапланової продукції проблем не було.
У січні 1935 р. карткову систему на хліб було скасовано, а в січні 1936 р. ска-
совувався відпуск по нормованих цінах решти товарів широкого споживання.
На виробниче змагання вперше почали впливати матеріальні стимули. Прагнучи
розгорнути змагання якомога ширше, уряд тимчасово перевів відрядну заробіт-
ну плату на ринкові засади: скільки виробив, стільки й заробив. Цим пояснював-
ся приголомшливий успіх виробничого змагання, яке одержало назву стаханов-
ського руху.
У досягненні рекордної продуктивності праці стахановці користувалися
різними методами залежно від специфіки галузі: вдосконаленням поділу праці
68 Кульчицький С.В. Участь робітників України у створенні фонду соціалістичної інду-
стріалізації. С. 94.
344