Page 401 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 14. Радянська модернізація УРСР: мета, інструменти досягнення, наслідки

варто, однак, відкидати таке визначення чи шукати йому заміну, оскільки воно
вже міцно закріпилося у практиці і є загальновживаним.
Внаслідок трьох послідовно здійснюваних експропріацій радянське суспіль-
ство виявилося пролетаризованим, а держава-комуна не «заснула», а стала все-
могутньою. Ховаючись за філософським поняттям діалектики, яка в цьoму разі
поєднувала непоєднуване, Й. Сталін не заперечив запевнень класиків марксизму
про відмирання держави, але в лютому 1929 р. визнав за можливе заявити таке:
«Відмиранню держави в нашій країні передує період вищого розвитку держав-
ної влади (диктатури пролетаріату), яка є найпотужнішою і наймогутнішою вла-
58
дою з усіх державних влад, що існували досі» . Він мав рацію...
Під час будівництва комуносоціалізму методами терору і пропаганди радян-
ські вожді максимально широко використали цілком здійсненну ідею револю-
ційного марксизму про «експропріацію експропріаторів». Проте одночасно
вони пішли за класиками марксизму, намагаючись знищити товарно-грошові від-
носини, що було очевидною утопією. Зіткнувшись з економічною катастрофою,
В. Ленін назвав, як ми вже бачили, «дурістю і самогубством» заборону товарно-
го обміну при існуванні мільйонів дрібних виробників.
Здійснюючи власний штурм, Й. Сталін також сподівався викоренити, хоча
і в завуальованій формі, товарний обмін шляхом примусового об’єднання дріб-
них виробників міста і села. Спираючись на націоналізовані під час ленінсько-
го штурму «командні висоти» і на пролетаризовані верстви села, він ліквідував
приватну власність селянства на засоби виробництва (за винятком присадибного
господарства колгоспників) й тим самим урівняв його за статусом з економічно
залежним від держави робітничим класом. Колективізація індивідуальних гос-
подарств позбавляла селянство економічної самостійності і ставила сільськогос-
подарське виробництво під прямий контроль держави. Такий контроль, своєю
чергою, давав державі можливість використовувати ресурси ще сільськогоспо-
дарської в основному країни в інтересах прискореної модернізації «командних
висот». Підбиваючи підсумки повторного комуністичного штурму, Й. Сталін
цілком справедливо охарактеризував суцільну колективізацію як революційну
дію. «Своєрідність цієї революції, — підкреслював він, — полягала в тому, що
59
вона була проведена згори, з ініціативи державної влади» .
Економічна криза, яка спалахнула внаслідок сталінського штурму, мала по-
двійну природу. По-перше, вона була наслідком форсованих процесів модерні-
зації економіки: не лише її «командних висот», де запроваджувалася сучасна
техніка у провідних галузях промисловості і транспорту, а й сільського господар-
ства, де створювалася мережа державних машинно-тракторних станцій. Осво-
єння цієї техніки гальмувалося дефіцитом кадрів, здатних працювати на ній.
По-друге, щоб знайти кошти для форсованої модернізації, керівництво країни

58 ЦК РКП(б)—ВКП(б) и национальный вопрос. Кн. 1: 1918—1933 гг. Москва, 2005.
С. 614.
59 История ВКП(б). Краткий курс. Москва, 1938. С. 291.
339