Page 474 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

органами та партійними комітетами. Цитати, які вони наводять для ілюстрації
своєї тези (зокрема, слова одного з провідних виконавців Великого терору в
Одеській області Я. Берензона: «Що вони ... мать, зі мною так говорять, — Ви
били заарештованих, — хто дав їм таке право, вони ж мене всі знають, я два
87
склади обкому пересаджав, це невірно так зі мною розмовляти» ), свідчать,
скоріше, не про умоглядну рівновагу, а про те, що так званий «каральний
меч», а по суті — опричники більшовицького перевороту, забули своє місце і
втратили відчуття реальності. Криваве місиво Великого терору, коли пересічні
двадцяти-тридцятирічні слідчі власноруч трощили кістки старих більшовиків
на допитах, розстрілювали їх десятками-сотнями за ніч і закопували у безімен-
них могилах на тисячі тіл, сформувало у них уявлення про власну винятковість.
Помінятися місцями з уславленими «вождями народу», опинитися на верши-
ні радянської ієрархії — чи не така ідея опанувала думками низки чекістських
«панів» та «підпанків»? Мала беріївська відлига, несподівано організована
за вказівкою Й. Сталіна, за кілька місяців вибила ґрунт з-під ніг цієї когорти
чекістів, поставивши органи, які відтепер мали бути лише вірним цербером
диктатора, на своє місце.
Погоджуючись із заувагою М. Юнге про те, що під час Великого терору
«співробітники каральних органів мали суттєву як інституційну, так й індивіду-
альну свободу дій, але при цьому вони також прагнули до виконання директив
88
керівництва» , варто зазначити, що терор часто використовували і як прихова-
ний інструмент соціальної війни, яка не припинялася від 1917 р., і як тогочасний
варіант соціального ліфта, завдяки якому відбувалися ротації правлячих еліт на
регіональному та республіканському рівнях. У всіх випадках для «карателів»
і «чистильників» участь у державному терорі стала інструментом каналізації
усвідомленої та неусвідомленої соціальної агресії проти певних соціальних груп.
І цим уміло скористалася влада.
Не викликають сумнівів і причини швидкого завершення «беріївської від-
лиги». Її побічні ефекти було зафіксовано в низці донесень сексотів. Вони свід-
чили, що суспільство генерує забагато питань. Дуже показовими були, зокрема,
слова директора однієї зі шкіл м. Миколаєва П. Балдука, який, критикуючи масо-
вість репресій, їхню керованість з Кремля, незацікавленість «органів» та влади
у відновленні справедливості, поверненні незаконно засуджених через очікуване
збурення населення, робив справді фундаментальний висновок про те, що ре-
пресовані «були засуджені судом, не передбаченим жодними законами у світі, за-
конами, які геть підірвали нашу конституцію в очах решти держав» .
89

87 Там само.
88 Юнге М. Историография, методы и источниковая база. Чекисты на скамье подсуди-
мых. Сб. статей. Москва, 2017. С. 26.
89 Юнге М. «Козлы отпущения» защищаются. Процессы над нарушителями «соци-
алистической законности» в Николаевской области. 1939—1941 гг. Чекисты на скамье
подсудимых. Сб. статей. Москва, 2017. С. 390.
412