Page 479 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 15. Інструментарій соціальних змін: більшовицький терор і радянізація в Україні

масштаби катастрофи: у будівлю тюрми, розраховану на 400—450 осіб, втискува-
ли 2,5 тис. заарештованих, частину з яких розстрілювали тут же, у підвалі під кім-
натою клубу. В кімнату допитів (так звану «лабораторію») викликали одночасно
20—30 осіб, частина з яких відразу зізнавалася у віртуальних злочинах, частину
ж — тих, хто відмовлявся, — піддавали публічним тортурам (побиття, кілька-
денне стояння, так звані «концерти», побиття один одного, примусові пісні й
танці, «термометри» (заарештований спочатку тримав палицю під пахвою, а по-
тім його нею ж били) й т. ін.). Вражає також вигадливість чекістського сленгу,
породженого кривавими «буднями»: «їзда до Гітлера» (ходіння навкарачки),
«їзда до Польщі», «накачування гасу» (безперервні присідання), «метод пара-
шуту» та ін.
Терор генерував власні ритми життя (переважно нічний його формат), свою
101
особливу естетику і навіть характерну мову . Протоколи допитів копіюють і
перетворюють на загальновживані політично вивірені формулювання, запозиче-
ні з документів партійних зібрань, оперативної публіцистики, публічних висту-
пів керівників органів. Всі матеріали слідства виразно політизовані, наповнені
найактуальнішою політичною лексикою і водночас демонструють банальне не-
вігластво і неписьменність, які проявляються в переінакшуванні назв, імен, по-
рушенні хронології подій. Що, власне, й не дивно — не встановлення істини,
а виконання політичного запиту на знищення цілих соціальних верств є метою
роботи органів.
Саме тому чекістська система народжує просто-таки «крилаті вислови» на
кшталт «партія може помилятися, а НКВС ніколи» (Я. Берензон) або «якщо
людина чесна, але бита, то її звільняти не можна, і ми її звільняти не будемо, тому
102
що вона дискредитуватиме органи і партію» (Ю. Абрамович) .
«Слідчі», що працювали в «лабораторії», керувалися не формальними
процесуальними нормами і тим більше не нормами гуманізму, а спущеним згори
103
наказом — видавати щодня по 100 зізнань . Відполіровані дубові палиці, за до-
помогою яких вибивали покази із заарештованих, харківські слідчі із суто чекіст-
ським гумором називали «ванька-встанька» або ж «дубовий запитальник» ,
104
а розстріли в нагородних листах іменувалися «бойовими операціями за лінією
105
комендатури» .
101 Специфіку чекістського гумору відображають назви періодичних видань ДПУ
УСРР — «Начеку» та «К ногтю».
102 Савин А., Тепляков А. «Чистка чистильщиков» как инструмент дисциплиниро-
вания НКВД. Сотрудники УНКВД по Одесской области на скамье подсудимых. 1939—
1943 гг. Чекисты на скамье подсудимых. Сб. статей. Москва, 2017. С. 269.
103 Виола Л. Дело Уманского районного отдела УНКВД по Киевской области. Чекисты
на скамье подсудимых. Сб. статей. Москва, 2017. С. 84.
104 Золотарев В. Страницы биографии «нарушителя социалистической законности».
Давид Аронович Перцов. Чекисты на скамье подсудимых. Сб. статей. Москва, 2017. С. 243.
105 Кокин С. Расплата. Сотрудники УНКВД по Житомирской области — исполнители
Большого террора. Чекисты на скамье подсудимых. Сб. статей. Москва, 2017. С. 122.
417