Page 484 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

Технології «переробки» свідомості заарештованих були універсальними
і поставленими на конвеєр. Спрацьовували вони практично безвідмовно, тим
більше, що, живучи кілька років поспіль в атмосфері масового психозу, заарешто-
вані доволі часто сприймали ситуацію як звільнення від мук щоденно-щонічного
очікування смерті.
Що ж до подальших умов утримання, вони були такими (і з побутового, і
з соціального погляду), щоб остаточно приборкати «політичних», знищити в
них навіть найменшу іскру непокори, перетворити на безсловесне знаряддя та-
бірної адміністрації. Життя в радянському ГУЛАГу добре і всебічно описане.
Найстрашніше ж те, що досвід перебування в ньому знищив особистість сотень
тисяч людей (витримати ті знущання і залишитися вільними духом, як, скажімо,
Варлам Шаламов, здатні були одиниці). ГУЛАГ перетворився на особливе, при-
таманне лише радянській системі, середовище існування. Десятки тисяч людей
десятки років поспіль страждали, поневірялися, вмирали на замкнених, оточе-
них вишками і колючим дротом територіях, де нормальне життя було просто
неможливим, так і не знайшовши відповіді на одне просте питання: «За що?».
Повернувшись звідтіля, вони заразили ним своїх близьких і нащадків. Наслід-
ки цієї жахливої маніпуляції масовою свідомістю даватимуться взнаки ще довго,
спалахуючи нападами масової агресії чи, навпаки, апатії.
Радянський терор став страшним випробуванням для родин репресованих.
Про жахіття, яких вони зазнавали на соціальному рівні, у літературі сказано
мало. А між тим, не лише страх бути заарештованими переслідував їх усе життя.
Діти і в школі, і на вулиці постійно чули щонайменше такі окрики: «Не грай-
122
теся з нею. Вона — дочка ворога народу!» . Вони надовго стали «прокаже-
ними» й жили в умовах тотального суспільного бойкоту. Найстрашніше ж те,
що від репресивного катка практично неможливо було ні сховатися, ні втекти.
В часи паспортизації радянське суспільство, немов гребінцем, було прочесане
уповноваженими органами: всіх мешканців міст було взято на облік, всіх «не-
благонадійних» випроваджено з втратою мінімальних соціальних гарантій (пе-
редусім хлібних карток та комунальних квадратних метрів). Переїзди впродовж
1920-х років стали звичним явищем: не випадково в «Країні рад» неймовірно
розвинулася така наука, як демографія. Великі маси людей постійно рухалися в
межах СРСР: євреї з депресивних містечок шукали кращої долі в промислових і
портових гігантах, селянська та робітнича молодь отримала можливість за ком-
сомольськими путівками навчатися у великих містах, врешті партійно-радянська
номенклатура існувала в режимі обов’язкових «перекидань», змінюючи чергове
місце «служби» за призначенням. Масово рушило в міста, рятуючись від колек-
тивізації, селянство. Ще більшою масою та зі значно більшою швидкістю з роз-
гортанням індустріалізації пересувалося робітництво. Переїзди, і неодноразові,
в той час були звичайною справою: побутова невлаштованість, вкрай важкі умо-

122 Реабілітовані історією: у 27 т. Луганська область. Кн. 2. Луганськ, 2005. С. 35.
422