Page 482 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

Репресивна машина не шкодувала нікого: ані орденоносних радянських «ге-
нералів індустріалізації», ані нікому не відомих п’ятнадцятирічних ФЗУшників,
ані партійно-радянських бонз (незалежно від того, походили вони з «колишніх»
і відмовилися від ситого життя багатих спадкоємців на користь професії револю-
115
ціонера чи були «чистокровними» пролетарями , що розпочали свою трудову
діяльність у 12—15 років на почесній посаді коногона), ані місцевих, ані уро-
дженців далеких Малої Азії, Греції, Польщі чи вже ненависної на той час Німеч-
чини, ані професорів, які навчалися у Варшаві й друкувалися в Парижі, ані аб-
солютно неписьменних хліборобів чи сторожів артілі інвалідів, ані переконаних
більшовиків, ані їхніх непримиренних противників, ані чоловіків, ані жінок —
усім знаходилося місце в нескінченних багатотомних рукописах слідчих НКВС.
В ході «грецької операції» лише на Донеччині заарештували 3 658 осіб, з
них розстріляли 3 470. Це були переважно чоловіки в розквіті сил. Що означало
їх знищення для грецької громади, яка в сукупності станом на 1926 р. налічувала
понад 90 тис.? Зважаючи на необраховані втрати впродовж Голодомору, слід го-
ворити про болючий удар по генофонду грецької громади, для якої втрата понад
3 тис. чоловіків важила дуже багато. Цілком невипадково вона впродовж ХХ ст.
виявляла сталу тенденцію до зменшення в абсолютних показниках.
В ході «польської операції» на Донеччині було репресовано 3 777 поляків,
з них 3 029 розстріляно, 723 відправлено до таборів. Під час виконання розна-
116
рядок по «польській операції» Луганщина втратила близько 800 мешканців . Із
117
заарештованих на території Донецької області 4 265 німців розстріляли 3 608 .
Впродовж Великого терору лише за тими справами, що збереглися, в Луганській
118
області було розстріляно майже 3,5 тис. німців . Для нечисленної громади це
був фатальний демографічний і культурний удар, від якого вона так ніколи й не
оговталася. Депортації за національною ознакою наприкінці 1930-х років і на-
передодні відступу радянських військ з Донбасу довершили справу — переважна
частка німецьких колоній у регіоні припинили своє існування.

листопаді — вже 69. Така картина, слід зауважити, була на той час типовою для промислових
об’єктів Донбасу.
115 Таких як Гнат Микитович Крайнєв — старий професійний революціонер, особисто
знайомий з Леніним, Дзержинським, Зінов’євим, Межлауком, Орджонікідзе та ін. Про його
відданість ідеям більшовицького перевороту свідчить хоча б той факт, що в складі загону
делегатів Х з’їзду РКП(б) він брав участь у придушенні Кронштадтського повстання. В ро-
ки радянської влади робітник, що походив з селянської родини, зробив блискучу кар’єру.
В 1933—1937 рр. обіймав посади директора Кадіївського, потім — Алчевського металургій-
них заводів. Заарештований 22 липня 1937 р. Засуджений колегією Верховного суду СРСР
до розстрілу.
116 Реабілітовані історією: у 27 т. Луганська область. Кн. 2. Луганськ, 2005. С. 21.
117 Лихолобова З.Г. 1936—1938 годы. Реабілітовані історією. Донецька область. Кн. 9.
Донецьк: Регіон, 2012. С. 30—31.
118 Анпілогова Т.Ю., Климова А.О. Німецькі колонії на Луганщині за радянської влади.
Реабілітовані історією: у 27 т. Луганська область. Кн. 4. Луганськ, 2013. С. 19.
420