Page 477 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 15. Інструментарій соціальних змін: більшовицький терор і радянізація в Україні

слідженнями, що досить часто здійснюються в тісній кооперації з закордонни-
ми дослідницькими центрами. Врешті нескладно помітити, що напрям вийшов
на якісно новий рівень: від вивчення фактографії терору та реконструкції його
«української біографії» науковці перейшли до осмислення явищ та виявлення
генеральних тенденцій, що споріднюють радянські тоталітарні практики з подіб-
98
ними явищами в країнах Європи .
Трансформація репресивних практик від первинних форм червоного терору
та розбійницьких методів боротьби з махновцями (як і рештою нерадянських
угруповань ) у фактично культ диктатури стала ефективною знахідкою біль-
99
шовицького проводу. Не менш ефективною знахідкою багаторічного керівника
українських чекістів В. Балицького, певне, не позбавленого самозакоханості, ста-
ла широка популяризація (якщо так можна висловитися) терору та діяльності
чекістів у радянських ЗМІ. Мобілізація, за його ж словами, всіх наявних «літе-
ратурних сил осередку», постійна робота з суспільством у найрізноманітніших
формах — від дописів у пресі, виступів на громадських заходах із посвяченням у
«почесні майстри і підмайстри» виробництв до перейменування на їхню честь
населених пунктів, установ і спортивних будівель, «шефства» та формування ме-
реж «добровільних чекістів», врешті, глорифікація образу чекіста в мистецтві —
дали змогу перетворити терор у масовій свідомості чи не на норму існування ра-
дянського ладу, таку ж звичну, як травневі демонстрації, і видати таким чином
карт-бланш на самознищення правової основи існування суспільства.

ники тоталітарного режиму: репресії проти родин «ворогів народу» в Україні (1917—1953 pp.).
Київ: Інститут історії України, 2009; Вронська Т.В. Упокорення страхом: сімейне заручництво
у каральній практиці радянської влади (1917—1953 рр.). Київ: Темпора, 2013; Вронська Т.В.
Повторники: приречені бранці ГУЛАГу (1948—1953 рр.). Київ: Темпора, 2019.
98 Відлуння Великого терору. Збірник документів: у 3 т. Т. 1: Партійні збори та оперативні
наради співробітників управлінь НКВС УРСР (листопад 1938 — листопад 1939 pp.) / Авт.-
уклад.: В. Васильєв, Л. Віола, Р. Подкур. Kиїв, 2017; Т. 2: Документи з архівних кримінальних
справ на співробітників органів НКВС УРСР, засуджених за порушення соціалістичної за-
конності (жовтень 1938 р. — червень 1943 р.). Кн. 1: НКВС Молдавської АРСР, Дорожньо-
транспортний відділ ГУДБ НКВС Північно-Донецької залізниці, УНКВС по Житомирській
області та УНКВС по Одеській області / Авт.-упоряд.: С. Кокін, Д. Россман. Kиїв, 2018; Кн. 2:
УНКВС по Київській області, УНКВС по Миколаївській області, УНКВС по Вінницькій
області, УНКВС по Харківській області та УНКВС по Ворошиловградській області / Авт.-
упоряд.: С. Кокін, Д. Россман. Київ, 2019; Т. 3: Чекісти Сталіна в лещатах «соціалістичної за-
конності». Его-документи 1938—1941 рр. / Авт.-уклад. А. Савін, О. Тепляков, М. Юнге. Київ,
2019; Васильєв В., Подкур Р. Радянські карателі. Співробітники НКВС — виконавці Великого
терору на Поділлі. Київ, 2017; Viola L. Stalinist Perpetrators on Trial. Scenes fr om the Great Terror in
Soviet Ukraine. Oxford, 2017; Юнге М. Чекисты Сталина: мощь и бессилие. «Бериевская отте-
пель» в Николаевской области Украины». Москва, 2017 та ін.
99 Про них підлеглий В. Манцева, начальник Лимано-Ізюмської наради з боротьби з
бандитизмом Казимирчук говорив так: «Нам доводилося скликати сход, обирати 5 куркулів
чи 5 підозрілих особистостей і на всьому сході рубати їх шашками. Такі заходи діяли на се-
лян і змушували їх виявляти бандитів». (Див.: Шаповал Ю.И., Золотарев В.А. «Гильотина
Украины»: нарком Всеволод Балицкий и его судьба. Москва, 2017. С. 51.)
415