Page 83 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 83
Розділ 4. Новітній Гетьманат: консервативно-ліберальний реверс на тлі революції
вдання уряду. Щодо МВС у листі наголошувалося: «Першим питанням в цій
області являється невідповідаючий в деяких випадках підбір осіб, призначених
по Міністерству внутрішніх справ, недостатність згоди, а іноді навіть протиречи-
вість їх вчинків на місцях з намірами і діями центрального уряду». І це при тому,
що обох заступників міністра внутрішніх справ — М. Вороновича і О. Вишнев-
ського — призначив особисто гетьман з огляду за їхні заслуги в організації Хлі-
боробського конгресу. Далі йшлося про необхідність добирати людей твердих і
рішучих, здатних працювати в дусі і напрямі державної політики. Це була пряма
93
вказівка на суттєві недоліки в кадровій роботі Ф. Лизогуба . Невдовзі він подав
у відставку з посади міністра внутрішніх справ.
А. Мумм погодився на призначення главою МВС І. Кістяковського. Од-
нак діяльність амбітного і впливового міністра незабаром почала непокоїти
німецьких військових і дипломатів. Він виступив проти обстоюваної німцями
хлібної монополії. На їх вимоги посилити боротьбу зі спекуляцією заявив, що
такі заходи вже вживаються. На лист генерала В. Гренера про квартирну кризу
у Києві відреагував формальною відпискою про те, що при МВС вже діє від-
94
повідна комісія . І. Кістяковський санкціонував арешти радянського консула
в Одесі М. Бека та кількох його співробітників. Однак генконсул Німеччини у
Києві Е. Тіль домігся їх звільнення, повернення вилучених матеріалів і вимагав
відставки І. Кістяковського . Під час жовтневої урядової кризи конт роль за
95
формуванням Ради Міністрів здійснював той же Е. Тіль. Збереглися його влас-
норучні записки з різними варіантами складу уряду. В жодному з них не фі-
гурувало прізвище І. Кістяковського. Це була принципова позиція німецьких
96
військових і дипломатів .
Начальник розвідувального відділу штабу оберкомандо майор Г. Гассе вису-
вав претензії до роботи Українського телеграфного агентства (УТА) і навіть зро-
бив спробу усунути з посади його керівника Д. Донцова. Майор був фактичним
куратором пресової служби штабу, яка ретельно відстежувала інформаційні мате-
ріали української преси і піддавала цензурі небажані з німецького погляду публі-
кації. На початку червня 1918 р. під час вечері у гетьмана Г. Гассе висловив невдо-
волення роботою УТА. Через кілька днів генерал В. Гренер надіслав гетьманові
листа, в якому скаржився на те, що УТА не робить належної реклами гетьманові
і забагато пише про безлад у провінції. Очевидно, розрахунок робився на від-
повідну реакцію П. Скоропадського щодо керівника агентства. Сам Д. Донцов
справжню причину «німецького гніву» вбачав у тому, що багато телеграм, які
97
надсилалися до УТА з метою реклами німців, «йшли до коша» .
93 Державний вістник. 1918. 8 липня.
94 ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 6. Арк. 145, 248.
95 Сідак В. Національні спецслужби в період Української революції 1917—1921 рр. Київ,
1998. С. 77, 81, 99.
96 Крах германской оккупации на Украине. С. 180—181.
97 Донцов Д. Рік 1918. Київ. Київ, 2002. С. 45.
81
