Page 80 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

домовленості не було реалізовано. Пошук П. Скоропадським прихильності Ан-
танти привів до зміни політичного курсу Української Держави в бік федерування
з небільшовицькою Росією, до чого схилявся і Крим.
П. Скоропадський підтримав ініціативу лідерів Кубанської республіки щодо
державного об’єднання з Україною. Виношувався план висадки на азовському
узбережжі краю Запорозької дивізії під командуванням генерала З. Натієва, яка
мала підтримати антибільшовицьке повстання. Однак час було втрачено, і Крас-
нодар зайняли денікінські війська. А відкривати фронт проти Добровольчої армії
зовсім не входило до планів німецького командування.
У середині жовтня Рада Міністрів, усвідомлюючи близьку перемогу у сві-
товій війні Антанти, ухвалила «в інтересах майбутнього держави» з метою
роз’яснення становища в Україні та її відносин з Центральними державами і
Великоросією направити до Англії, Франції і США спеціальні дипломатичні
місії у складі особливо уповноваженого і секретаря. До США мав вирушити
досвідчений дипломат І. Коростовець, а до Британії — заступник держсекре-
82
таря проф. М. Могилянський. З різних причин ці місії не відбулися . Напри-
кінці жовтня міністр Д. Дорошенко виїхав до Європи в пошуках контактів з
представниками Антанти.
Поразка держав Четверного союзу у світовій війні, втрата військової підтрим-
ки Німеччини змусили П. Скоропадського шукати порозуміння з країнами-пе-
реможницями. Для цього він у середині листопада офіційно задекларував зміну
зовнішньополітичного курсу. У новому, цілком проросійському уряді Гетьманату
посаду глави МЗС обійняв Г. Афанасьєв — добрий знавець європейської історії і
безпорадний дипломат. Намагання дистанціюватися від колишніх союзників і до-
лучитися до процесу відродження федеративної Росії не змінили ставлення держав
Антанти до України, яку вважали сателітом центральноєвропейських імперій.
Окупаційні детермінанти. Проголошення Гетьманату П. Скоропадського
збіглося із завершенням звільнення української території від більшовиків. Кінець
квітня — початок травня 1918 р. став тією часовою межею, за якою залишилася
німецько-австрійська військова присутність в Україні як збройна допомога, на-
дана союзній державі у зв’язку з її офіційним зверненням. Втручання військових
і дипломатичних представників Німеччини у внутрішні справи УНР аж до зміни
державно-політичного устрою поклало початок новій фазі відносин з Централь-
ними державами, що набули ознак окупаційного режиму з властивими йому еко-
номічною експлуатацією і застосуванням силових методів для досягнення цілей.
Саме як окупацію перебування військ Німеччини і Австро-Угорщини в Украї-
ні кваліфікують сучасні німецькі і австрійські вчені В. Баумгарт, Ф. Гальчевські,
В. Дорнік, П. Ліб, Ш. Карнер та ін. 83

82 Українська Держава (квітень-грудень 1918 року). Т. І. С. 333.
83 Baumgart W. Deutsche Ostpolitik 1918. Von Brest-Litowsk bis zum Ende des Ersten Weltkrie-
ges. Wien-Munchen, 1966; Geschichte der Ukraine / F. Golczewski (Hg.). Goettingen, 1993; Die
Ukraine zwischen Selbstbestimmung und Fremdherrcshaft . 1917-1922. Graz, 2011.
78