Page 84 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

Німецьке командування і посольство постійно втручалося не тільки в кадро-
ву, а й у законотворчу діяльність уряду. Керуючий Державним земельним бан-
ком Р. Будберг писав: «Найважливіші з законів гетьманського уряду, крім санкції
Ради міністрів, вимагали ще санкції німців, «що не втручалися у внутрішні спра-
ви», і часто-густо закон, який пройшов всі інстанції, не отримував схвалення
Мумма чи Айхгорна, і тоді або доводилося закон переробляти, або просто йому
98
не судилося побачити світ» .
Очолювана міністром В. Колокольцовим земельна комісія у травні розро-
била проєкт закону про право продажу-купівлі землі. Документ затримав у себе
посол А. Мумм, який не погоджувався з правом проведення операцій з землею
лише громадянами України, а також нормою у 25 десятин, оскільки чимало нім-
ців-колоністів мали по 50—60 десятин. Тільки в середині червня закон був за-
99
тверджений гетьманом і оприлюднений .
На початку липня у зв’язку з початком жнив фельдмаршал Г. Айхгорн наді-
слав прем’єру Ф. Лизогубу листа, у якому вказував на зволікання уряду із забез-
печенням своєчасного збирання хліба та проведення інших сільгоспробіт. Рада
Міністрів постановила доручити прем’єр-міністру довести до відома фельдмар-
100
шала, що такі заходи розроблені і перебувають на стадії узгодження .
Упродовж усієї окупації проблема хлібно-сировинного експорту зали-
шалася стрижневою у відносинах України з Центральними державами. Геть-
ман П. Скоропадський і прем’єр Ф. Лизогуб чітко усвідомлювали, що від її
розв’язання залежить ставлення союзників, а з огляду на гіркий досвід УНР —
і їхня власна доля. Тому змушені були миритися з німецьким диктатом у цій
сфері. На початку серпня було відправлено у відставку міністра продовольчих
справ Ю. Соколовського, його місце зайняв С. Гербель. Він відкрито задекла-
рував своє неприйняття хлібної монополії як інструменту вилучення у селян
зернових надлишків.
Дізнавшись про таку позицію новопризначеного міністра, А. Мумм зажа-
дав від нього пояснень і вимагав, щоб Рада Міністрів прийняла постанову про
збереження хлібної монополії. Керуючому МЗС Д. Дорошенку було доручено
101
з’ясувати це питання з послом . Очевидно, тому не вдалося порозумітися з
німецькою стороною, оскільки С. Гербель повідомив уряд про ускладнення від-
носин між Мінпродом і німецькими представниками з деяких продовольчих пи-
тань. Було ухвалено постанову про створення комісії для переговорів з німцями,
проте похитнути їхню впевненість у доцільності хлібної монополії не вдалося.
У своїх спогадах П. Скоропадський кваліфікував введення хлібної монополії як
одну з корінних помилок союзників .
102
98 Гетман П.П. Скоропадский. Украина на переломе. 1918 год. С. 409.
99 Державний вістник. 1918. 16 червня.
100 Українська Держава (квітень-грудень 1918 року). Т. І. С. 123.
101 Там само. С. 233.
102 Скоропадський П. Спогади. С. 221.
82