Page 90 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

офіцерів штабу оберкомандо, ставили питання про залишення німецьких військ
в Україні у зв’язку з перемогою країн Антанти. Під тиском депутатів новий глава
МЗС Німеччини В. Зольф погодився на деякі вимоги, але з огляду на тодішні
українські реалії їх не було виконано. Лідери УНС тим часом розпочали конспі-
ративну підготовку антигетьманського повстання.
Органи місцевого самоврядування, обрані ще за Тимчасового уряду, з домі-
нуванням у них представників соціалістичних партій і недостатньою увагою до
господарської діяльності, не відповідали планам уряду щодо проведення консер-
вативно-ліберальних реформ. Гетьман був переконаний, що нові земства «вже
121
віджили і показали повну свою нежиттєздатність» . Не маючи законодавчої
бази для переобрання міських дум і земств, МВС та управління місцевих ста-
рост вдалися до адміністративного тиску. Розпочалася масштабні перевірки ді-
яльності земств і міських дум, призупинення повноважень управ, зміни їх складу,
арешти і навіть вислання за межі України. Рада Міністрів спеціальним законом
122
дозволила губернським старостам розпускати земські зібрання та управи . Не-
рідко замість них відновлювалася діяльність дореволюційних цензових органів.
Спроба адміністративними методами реорганізувати земства і міські думи
спричинила затяжне протистояння з державною владою, перманентно генерува-
ла політичну напруженість, давала підстави опозиційним силам звинувачувати
гетьманське правління в авторитаризмі і недемократичності. Призначені на лис-
топад-грудень 1918 р. вибори органів місцевого самоврядування на старих цен-
зових засадах не відбулися через крах гетьманського режиму.
Проблема забезпечення суспільно-політичної підтримки гетьманського ре-
жиму залишалася однією з ключових упродовж всього нетривалого періоду його
функціонування. Однією з найпотужніших внутрішніх рушійних сил державного
перевороту було об’єднання консервативного спрямування — Союз земельних
власників (СЗВ). Скликаний ним 29 квітня 1918 р. у Києві конгрес хліборобів
проголосив П. Скоропадського гетьманом всієї України. Це породило претензії
СЗВ не лише на участь у формуванні уряду, а й на визначення його політики.
П. Скоропадський з цього приводу писав: «Вони чомусь вважали, що варто мене
обрати, і все піде по-старому, і що цьому старому я цілком співчуваю» .
123
Однак погляди гетьмана і СЗВ на стрижневі проблеми аграрної реформи сут-
тєво розходилися. Гетьман позиціонував себе рішучим противником великого
землеволодіння. Його кінцевим ідеалом у цій сфері було «бачити Україну, вкриту
124
лише дрібними, високопродуктивними, приватними господарствами» . Нато-
мість СЗВ відстоював неподільність поміщицьких латифундій. Призначення на
посади губернських та повітових старост місцевих поміщиків, представників ко-
лишньої військової і цивільної бюрократії дало СЗВ важливий інструмент про-

121 Скоропадський П. Спогади. С. 204, 253.
122 Державний вістник. 1918. 11 липня.
123 Скоропадський П. Спогади. С. 176.
124 Там само. С. 137.
88