Page 95 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 4. Новітній Гетьманат: консервативно-ліберальний реверс на тлі революції

рено страйкові комітети. У Києві та Одесі діяли центральні страйккоми. Спочатку
претензії страйкарів зводилися до виплати заборгованості із зарплати за червень
включно, збільшення хлібного пайка, визнання залізничної профспілки тощо.
Уряд відхилив вимоги делегації страйккому, дав дозвіл на звільнення страйкарів
140
і відновив чинність закону Російської імперії щодо заборони участі у страйках .
Гетьманська адміністрація, німецько-австрійське військове командування вдалися
до репресій проти залізничників. Почалися масові арешти, віддання до військо-
во-польових судів, вислання за межі України. Проте тверда позиція центрального
і місцевих страйккомів, висока організованість і налагоджений зв’язок дозволили
залізничникам майже протягом місяця продовжувати важке протистояння.
Заходи уряду з часткового погашення заборгованості із зарплати, поліпшен-
ня продовольчого постачання, розкладницька робота серед членів страйккомів,
жорстокі репресії змусили залізничників у середині серпня стати до праці. Іс-
тотним гальмівним чинником стала й відсутність масової підтримки залізнич-
ників з боку інших професійних груп робітництва. Виступи металістів Харкова
і Катеринослава, гірників Донецького басейну, докерів Одеси були стихійними,
розрізненими і нетривалими. Страйк залізничників і селянські повстання розви-
валися паралельно і не злилися в єдиний протестний потік.
Спад повстанського і страйкового руху, успішний, здавалося — багатообі-
цяльний, візит гетьмана до Німеччини створили на початку осені 1918 р. вражен-
ня певної внутрішньополітичної стабілізації. П. Скоропадський пізніше згаду-
вав: «Пам’ятаю, 24 жовтня я відзначав 6 місяців Гетьманства, пам’ятаю, у якому
141
райдужному настрої я був, і, здавалось, справи складаються добре» .
Проте поразка Четверного союзу у світовій війні кардинально змінила між-
народну ситуацію. Австро-Угорська імперія розпалася. У Німеччині новий уряд
погодився на капітуляцію. Виведення її військ з України стало неминучим. Геть-
манський режим залишався беззахисним як перед зовнішньою, так і внутріш-
ньою загрозою.
Розвиток геополітичної ситуації на користь Антанти змусив П. Скоропад-
ського терміново шукати порозуміння з державами-переможницями. Проголо-
шені країнами Антанти наміри відродження Росії спонукали П. Скоропадського
14 листопада спеціальною грамотою офіційно заявити про зміну політичного
курсу. У ній, зокрема, зазначалося, що Україні «першій належить виступити у
справі утворення всеросійської федерації, якої конечною метою буде відновлен-
142
ня великої Росії» . Це була, хоч і вимушена, фактична відмова від державної
незалежності України. Очевидно, однією з причин такого кроку виявилася від-
сутність твердих самостійницьких переконань і роздвоєна українсько-російська
ментальна лояльність гетьмана.

140 Там само. Спр. 6. Арк. 28.
141 Скоропадський П. Спогади. С. 291.
142 Яневський Д. Політичні системи України 1917—1920 років: спроби створення і при-
чини поразки. Київ, 2003. С. 497.
93