Page 97 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 4. Новітній Гетьманат: консервативно-ліберальний реверс на тлі революції

верствами населення, насамперед наймасовішою соціальною верствою — мало-
земельним та безземельним селянством.
Задеклароване наведення ладу і відновлення спокою, соціальне партнерство
всіх класів фактично вилилося в обмеження демократичних свобод, ліквідацію
інститутів місцевого самоврядування, посилення репресивних функцій держави.
Водночас уряд пішов на свідомі преференції для правого сегмента політичних
сил. Через це державний переворот викликав поляризацію політичних сил сус-
пільства. Українські соціалістичні партії, пройшовши процеси внутрішньої ди-
ференціації, визначили тактичні завдання і, демонструючи різний ступінь опо-
зиційності до влади, на початку осені змогли об’єднатися на загальній платформі
боротьби проти гетьманського режиму. Праві сили, як з’ясувалося, були готові
будь-якої хвилини повернути Україну в імперський проєкт у його дореволюцій-
ному форматі.
Правові засади Гетьманату формувалися з прямим чи адаптованим викорис-
танням російського імперського законодавства. Судова влада також будувалася
за взірцем доби царату. Дефіцит національних фахових кадрів компенсувався
широким залученням до органів юстиції та прокуратури російських правників.
Репресивна діяльність німецьких та австрійських військово-польових судів під-
креслювала правове безсилля гетьманської влади.
Успіхи в національно-культурному будівництві стали найпомітнішими до-
сягненнями Гетьманату. Відкриття українських університетів, гімназій, шкіл, бі-
бліотек, театрів, Української академії наук було уможливлено здобутками часів
Центральної Ради, подвижницькою працею україноцентричної команди мініс-
терства освіти, прихильним ставленням до гуманітарної сфери П. Скоропадського.
Одновекторна зовнішньополітична орієнтація дісталася Гетьманату у спадок
від попередньої влади і була зумовлена угодами з Центральними державами, за-
цікавленими в імпорті з України життєво необхідних продовольчих та сировин-
них ресурсів. Поразка союзників у світовій війні зробила геополітичне станови-
ще Гетьманату надзвичайно вразливим, поставивши під сумнів самодостатність
української державності.
Коротка доба функціонування Гетьманату значною мірою детермінована та-
ким важливим чинником, як присутність в Україні потужної іноземної мілітар-
ної сили. Саме Німеччина, в особі її військових і дипломатичних представників,
суттєво впливала на спрямованість внутрішньої і зовнішньої політики, виступа-
ла гарантом існування гетьманської влади. Втрата цієї опори й визначила її долю.
Спроба побудувати на розбурханому революційними подіями українсько-
му ґрунті новітній Гетьманат вилилася у створення авторитарного військово-
бюрократичного режиму правоконсервативного типу, обрамленого архаїчними
атрибутами давньоукраїнської традиції. Позбавлений внутрішньої підтримки і
зовнішнього захисту, Гетьманат П. Скоропадського зазнав краху. За його руїнами
відкривалися нові, але не зовсім виразні перспективи відновлення УНР.

95