Page 101 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 5. Відновлена УНР: боротьба за збереження державності (грудень 1918 — 1921 р.)

того ж порядок денний засідань уряду нерідко формувався Директорією. Напри-
клад, 30 грудня з 25 розглянутих питань пропозиції Директорії становили понад
7
половину .
У січні 1919 р. Директорія затвердила низку важливих законодавчих актів:
про вищий уряд Української автокефальної православної соборної церкви; про
державну мову в Українській Народній Республіці; про скасування Державного
сенату та відновлення Надвищого (Генерального) суду; про скасування інституту
Державної варти і формування Народної міліції; про державну українську гро-
шову одиницю (гривню); земельний закон; закон про відновлення національно-
персональної автономії; про карну відповідальність за образу національної честі
8
та гідності та ін. . Всі вони були спрямовані на утвердження національного і де-
мократичного характеру української державності.
Сподівання окремих політиків на провідну роль діячів Українського націо-
нального союзу — фактичного творця Директорії — у визначенні державно-по-
літичної системи УНР не справдилися. Не мали успіху і намагання М. Грушев-
ського при відновленні УНР «вернутися до того моменту, де її існованнє було
перервано актом німецького насильства». Тобто повернути владу очолюваній
ним Центральній Раді, яка б передала її новообраному представницькому орга-
нові. Причину ігнорування своєї пропозиції він вбачав у бажанні правих україн-
9
ських партій і Директорії «затримати в своїх руках необмежену власть» .
Нагальним завданням РНМ стала підготовка виборів до Трудового кон-
гресу. Створена при МВС міжвідомча комісія розробила проєкт інструкції для
виборів делегатів конгресу, який було схвалено урядом, а 5 січня 1919 р. затвер-
джено Директорією. Документ передбачав, що з 593 делегатів близько пів тисячі
становитимуть селяни і робітники. Вибори проводилися 11—12 січня в умовах
захоплення частини Лівобережної України радянськими військами.
23 січня розпочалися засідання конгресу за участю близько 400 делегатів,
включно із західноукраїнською делегацією, яка напередодні взяла участь у прого-
лошенні Акта злуки УНР і ЗУНР. Делегати ратифікували Універсал Директорії
про об’єднання двох українських держав, заслухали звіти про діяльність Дирек-
торії, уряду, головного військового отамана, становище на селі, обрали профільні
комісії конгресу як постійно діючі органи. Незважаючи на гострі дискусії, кон-
грес висловився за відновлення УНР як самостійної демократичної держави, не
10
прийнявши радянську платформу більшовицького зразка .
28 січня, коли червоні війська були вже на підступах до Києва, Трудовий
конгрес заявив про тимчасове припинення роботи і передачу верховної влади
та оборони держави Директорії, до складу якої ввели лідера Західної області

7 Там само. С. 132—134.
8 Там само. С. 401—448.
9 Великий Українець. Матеріали з життя та діяльності М.С. Грушевського. Київ, 1992.
С. 218.
10 Нариси історії Української революції: у 2 кн. Кн. 2. Київ, 2012. С. 10—11.
99