Page 94 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

Незабаром повстання перекинулося на Таращанський повіт. Виступ жителів
с. Янушівка і Стрижавка підтримали ще 14 сіл. 12 червня селянські загони оволо-
діли м. Тараща, а невдовзі всю територію повіту було звільнено від гетьманської
адміністрації і німецьких військ. Значна частина Київщини опинилася під вла-
дою повстанців, які виявили неабияку здатність до самоорганізації: створення
штабів, проведення мобілізацій, встановлення місцевого самоврядування. Май-
же два місяці 30-тисячна повстанська армія вела бої з трьома дивізіями німців та
136
гетьманських військ .
Німецьке окупаційне командування було не на жарт занепокоєне розвитком
подій і кинуло проти повстанців додаткові сили. Під їх тиском на початку серпня
основна маса озброєних селян залишила Київщину, форсувала Дніпро і через Пол-
тавщину та Чернігівщину, зазнаючи чималих втрат, вийшла в нейтральну зону, де
згодом частина з них приєдналися до більшовицьких військових формувань.
Влітку 1918 р. повстанський рух з різною мірою інтенсивності охопив майже
всі регіони України. Значні партизанські сили наприкінці липня зосередилися
на Чернігівщині. Вони розпочали бойові дії проти загонів Державної варти, за-
йняли с. Мглин, Мильники, Плоске та ін. Німецьке командування змушене було
передислокувати туди чотири дивізії і жорстоко розправитися з повстанцями.
Тільки на Ніжинщині було вбито близько 3 тис. осіб, а їхнє майно знищено.
У липні-серпні хвиля селянських повстань прокотилася по Волині та Поділлю.
Як і в інших регіонах, приводом стали дії підрозділів Державної варти під час
137
стягнення штрафів за завдані селянами місцевим поміщикам збитки .
На відміну від масових селянських повстань, робітничий страйковий рух в
Україні не набув поширення за винятком добре організованих і мобільних пра-
цівників залізничного транспорту. Уряд не зміг виконати обіцянки П. Скоро-
падського щодо поліпшення правового становища і умов праці залізничників.
Заборгованість із заробітної плати погашалася дуже повільно і становила близь-
138
ко 300 млн крб . В результаті запровадження нових тарифних ставок платня
низової ланки залізничників зменшилася, а запланована індексація у зв’язку з
подорожчанням харчових продуктів запізнювалася. Було скасовано безплатний
проїзд залізничників та їхніх сімей, а також проведено скорочення штатів заліз-
139
ниць відповідно до норм мирного часу .
Наступ на соціальні права залізничників, утиски професійних спілок викли-
кали у їх середовищі масове невдоволення і привели в середині липня до страйку.
Першими 15 липня виступили робітники станцій Здолбунів, Коростень, Сарни. Їх
підтримали, і 23 липня страйк переріс у всеукраїнський. На залізницях було ство-

136 Захарченко П. Селянська війна в Україні: рік 1918. Київ, 1997. С. 79; Під гнітом ні-
мецького імперіалізму (1918 рік на Київщині). Статті, спогади, документи, хроніка. Київ,
1927. С. 106.
137 Захарченко П. Селянська війна в Україні: рік 1918. Київ, 1997. С. 97—98.
138 Скоропадський П. Спогади. С. 223.
139 ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 6. Арк.18; спр. 12. Арк. 17.
92