Page 356 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)
P. 356

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

               щотижневики «Роден край» і «Лучаферул» (молд.) виходили як додатки до об-
               ласних газет «Знамя коммунизма» та «Чорноморська комуна», 1992 р. була за-
               реєстрована угорська газета «Карпати ігазсо», 1996 р. Управління у справах на-
               ціональностей та міграції започаткувало в газеті Київської міської ради депутатів
                                                                            18
               «Хрещатик» постійну сторінку «Архітектура злагоди і миру» .
                   Піднесення видавничої справи намітилося наприкінці 1990-х років. Лідером у
               ньому була столиця: 1997 р. в Києві видавалися польська газета «Дзеннік Кійовскі»
               (Спілка поляків в Україні), німецька — «Дойче Цайтунг» (Київське товариство нім-
               ців «Відергебурт»), єврейська — «Ходашот» (Асоціація єврейських організацій та
               общин України), татарська — «Салам» (Київське товариство татар «Ільдаш»), ро-
               сійська газета «Русское собрание» (Київське культурно-просвітницьке товариство
               «Русское собрание»), татарський журнал «Дешт-Кипчак» (Київське товариство
               татарської культури ім. Г. Тукая) і російський — «Київська Русь» (Українське рес-
               публіканське товариство російської культури «Русь»), газети «Еврейские вести»
               (Товариство єврейської культури України), періодичні видання «Немецкий канал»,
               «Ренесанс» (Київське культурно-просвітницьке товариство «Русское собрание»,
               газети «Єйнікат» (Київське культурно-просвітницьке товариство ім. Шолом-Алей-
               хема) та єврейська газета «Возрождение», молодіжна газета «Ноар» (Київський
               єврейський центр підтримки і розвитку молодіжних ініціатив «Маков»).
                   На тлі репатріації та спричинених нею змін в етнонаціональному ландшаф-
               ті Криму бурхливо розгорталася видавнича справа в АР  Крим. Уже в 1991—
               1992 рр. почали виходити вірменська газета «Голуб Масиса», болгарська «Із-
               вод», єврейська «Шолом», кримськотатарські «Голос Крыма», «Достулк»,
               «Авдет», «Аркет», українською мовою «Кримська світлиця». Велику роль у
               донесенні до українського суспільства проблем кримських татар відігравав бю-
               летень «Кримськотатарське питання» Кримського незалежного центру полі-
               тичних дослідників та журналістів. Бюлетень популяризував історію кримсько-
               татарського національного руху та курултаїв, публікуючи документи та історичні
               розвідки, матеріали «круглих столів» тощо. Згодом цей напрям роботи підхо-
               пив бюлетень Центру інформації та документації кримських татар «Кримські
               студії», започаткований у Києві 2000 р.  19
                   За даними Міністерства інформації України (1996), загальний обсяг пере-
               дач мовами меншин становив на телебаченні майже 1229 годин, на радіо близько
               1988 годин. У середині 1990-х років на українському телебаченні за участю Асо-
               ціації єврейських організацій та общин України і Товариства єврейської культу-
               ри України регулярно виходили телепередачі «Менора» та «Яхад». Аналогові
               передачі готували й місцеві телекомпанії, зокрема в Чернівцях та Львові. Упро-
               довж року телетрансляція німецькою мовою в АР Крим становила 32 години.


                   18  ЗМІ національних меншин, радіо та ТБ на рідній мові. URL: https://www.kolyba.org.ua/
               poling/arhiv/003.html
                   19  Сприяння поширенню толерантності у поліетнічному суспільстві. Київ: Фонд «Євро-
               па ХХІ», 2002. С. 265.
                                                   330
   351   352   353   354   355   356   357   358   359   360   361