Page 358 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

для вірменського населення Криму — щотижнева програма «Барев», для греків
та німців — щотижневі передачі «Калімера» і «Хоффнуунг». Для задоволення
національно-культурних потреб росіян, що проживали в автономії, виходила в
22
ефір щотижнева радіопередача «Крымская радуга» .
На Закарпатті у другій половині 1990-х років на обласному радіо виходи-
ли передачі угорською мовою (290 год на рік), румунською (100,8 год), словаць-
кою (8,4 год); на телебаченні: угорською мовою (68,4 год на рік), румунською
23
(51,6 год), німецькою (24 год), словацькою (21,6 год) .
У роки незалежності стало можливим відновлення і зростання книгозбірень
національними мовами, із середини 1990-х років у Києві працювали бібліотеки
єврейської літератури, бібліотека тюркомовних народів, відділи польської літера-
тури при бібліотеці ім. А. Міцкевича, єврейської — при бібліотеці ім. М. Гоголя,
вірменської — при бібліотеці ім. М. Еріха, азербайджанської — при бібліотеці
ім. С. Виргуна, відділи німецької літератури при бібліотеці ім. С. Скляренка та
дитячої — ім. А. Макаренка.
Загалом у бібліотеках України на кінець 1990-х років зберігалося 59 292 705
примірників видань російською мовою, 55 250 — болгарською, 5170 — німецькою,
3870 — грецькою, 427 696 — угорською, 12 501 — румунською, 6336 — словацькою,
64 400 — молдовською, 19 538 320 — іншими мовами. За даними комп’ютерного
банку Комітету, на початок 2003 р. значилося 188 видань для меншин.
На республіканському рівні виходило 46 видань (28 газет, 14 журналів, два
бюлетені, альманах та збірник), на місцевому — 123 видання (105 газет, 13 жур-
налів, чотири бюлетені, календар). З них: 46 мовами етнічних меншин, 13 видань
з російським аналогом, 16 видань з українським відповідником, 94 друковані ви-
дання українською, російською та трьома й більше мовами етнічних меншин, що
проживають в Україні .
24
1990-ті роки стали часом набуття життєво важливого досвіду самоорганізації
етнічних громад. Виникли і активно заявили про себе представницькі органи —
Меджліс (1991), Єврейська рада (1992), Фольксрат (1996). Попри те, що їхня ді-
яльність так і не була повною мірою врегульована законодавчо, вони відіграли ви-
рішальну роль в концептуалізації кримськотатарського, єврейського та німецького
рухів, реалізуючи елементи територіальної та національно-культурної автономії.
Цілі, які ставили перед собою ці органи, були не зіставні як за стратегією,
так і за гостротою проблем. Якщо Меджліс опікувався колосальним колом пи-
тань репатріації, облаштування й забезпечення роботою, розбудови системи
національної освіти, лобіювання кримськотатарського політичного проєкту як
в Кримському, так і в українському парламентах, то перед єврейськими та ні-
мецькими структурами стояли набагато скромніші завдання: упорядкування й

22 Міжнаціональні відносини і національні меншини України: стан, перспективи. Київ,
2004. С. 181—183.
23 Рябошапко Л. С. 409.
24 Міжнаціональні відносини... С. 181.
332