Page 40 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

по-перше, проведені протягом 1992—1993 рр. наукові дослідження довели, що
створення стримувального неядерного озброєння на базі міжконтинентальних
балістичних ракет було значно складніше технічно, ніж вважалося раніше, і по-
требувало більше ресурсів (Україна тим часом сповзала в глибоку економічну
кризу). По-друге, перед державою постав нагальний стратегічний вибір: що далі
робити з власною ракетно-космічною галуззю? Або зберігати військовий напрям
з негарантованим кінцевим результатом та з неодмінно гарантованим зростан-
ням напруги у відносинах із зовнішньополітичними партнерами, або розвивати
напрям «мирного космосу» шляхом виходу зі своїми технологіями та виробни-
цтвом на міжнародний ринок. Отримання міжнародних (а не тільки російських)
замовлень було можливим лише після приєднання до «Режиму контролю за не-
розповсюдженням ракетних технологій» (РКРТ), де визначальний вплив мали
США. Але долучення до нього України Вашингтон ставив у пряму залежність від
повного ядерного роззброєння та відмови від виробництва стратегічних ракет,
хоча юридично між цими питаннями зв’язку не було.
12 січня 1994 р. у міжнародному аеропорту Бориспіль відбулися переговори
президентів Леоніда Кравчука та Білла Клінтона, який спеціально зупинився на
кілька годин дорогою до Москви. Команда українського президента — Анатолій
Зленко та Антон Бутейко — намагалася відстояти національні інтереси. Пресинг,
який чинився тоді на Україну, описував у своїх мемуарах безпосередній учасник
переговорів, заступник державного секретаря США С. Телбот: «Клінтон і Кріс-
тофер, які не мали звички вичитувати керівників держав, на цей раз вирішили
зробити виняток. Вони сказали Кравчуку настільки відверто, наскільки це було
можливим, що якщо той відмовиться від уже досягнутих домовленостей, це буде
серйозним регресом у відносинах України як з Росією, так і з США. Поки Злен-
ко і Бутейко надуто мовчали, Кравчук, який увесь тремтів, пообіцяв Клінтону,
що буде виконувати попередні домовленості і не буде викидати ніяких фокусів
27
в останню хвилину під час підписання трьохсторонньої заяви у Москві» . На
підсумковій пресконференції Б. Клінтон безтактно пожартував, запропонував-
ши українському Президенту стати його прессекретарем. Україна опинилася між
американським молотом і російським ковадлом.
За два дні відбулися українсько-російсько-американські переговори у Мо-
скві. Росія також була змушена піти на поступки щодо компенсації Україні за
вивезену ядерну зброю. Домовленості були закріплені у тристоронній заяві, яка
не мала прямої юридичної сили і виступала радше як декларація про наміри. У
ній зазначалися гарантії для України, яка вкотре підтвердила відмову від ядер-
ного зброї, а саме — гарантії незастосування проти неї зброї, недоторканості її
територіальної цілісності, незастосування проти неї економічного тиску. США
обіцяли надати економічну допомогу обсягом не менше $175 млн. У додатку
зазначалося, що протягом наступних десяти місяців з української на російську
27 Шара Л. Украинское разоружение глазами Строба Телбота. Украинская правда.
29.07.2002. URL: https://www.pravda.com.ua/rus/news/2002/07/29/4368758/
38