Page 42 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

конфлікту у січні 2009 р. і для протидії анексії Криму у березні 2014 р. Але все
ж таки у середині 1990-х років даний документ став ефективним інструментом
для зміцнення позицій України на міжнародній арені, бо не допустив її ізоляції
(В. Горбулін писав категоричніше: «Підписаний Меморандум розірвав політич-
32
ну та дипломатичну блокаду навколо України» ). Можливості, відкриті підпи-
санням документа, українська влада повною мірою використала й у 1995 р. для
угамування кримського сепаратизму.
У 1995—1996 рр. з території України були вивезені усі ядерні заряди. Вод-
ночас ліквідовувалися засоби їх доставки та відповідна інфраструктура. Після
знищення стратегічного наступального озброєння ядерне роззброєння України
не зупинилося. Однак далі воно мало не юридично зобов’язальний характер, а
політичний — українська влада використовувала цей чинник у переговорах зі
світовими державами. Протягом другої половини 1990-х — на початку 2000-х
років було утилізовано понад 60 стратегічних бомбардувальників марки Ту.
Процес завершився лише у 2010 р., коли новообраний президент В. Янукович
задля відновлення стратегічного діалогу з США досяг з президентом Б. Оба-
мою домовленості щодо вивезення з України залишків високозбагаченого урану
в обмін на фінансову і технологічну компенсацію (зокрема будівництво ядерної
установки в Харкові).
Ядерне роззброєння дало змогу Україні отримати свою нішу на ринку ци-
вільних ракетно-космічних послуг. Знаковою подією стала участь українського
космонавта Л. Каденюка у космічній місії НАСА на американському кораблі
«Колумбія» наприкінці 1997 р. За підсумком декількох раундів переговорів зі
США у 1998 р. Україна приєдналася до Режиму контролю за нерозповсюджен-
ням ракетних технологій (РКРТ). Це дало можливість нашій державі стати пов-
ноцінним міжнародним гравцем і зберегти національний ракетно-космічний на-
уковий та виробничий потенціал.
Боротьба за територіальну цілісність та єдність країни. Розпад СРСР
запустив дезінтеграційні процеси на пострадянському просторі: звичайною
справою стали криваві міжетнічні конфлікти та сепаратизм. Першою реакцією
керівників пострадянських держав стало загравання з місцевими елітами. Такий
підхід не без іронії сформулював 1990 р. Б. Єльцин, перебуваючи у Казані, сто-
33
лиці Татарстану: «Беріть стільки суверенітету, скільки можете проковтнути» .
Так діяла влада і в Україні. У 1990—1991 рр. значна частина владних повно-
важень була передана з центрального на обласний рівень — голови виконавчих
комітетів місцевих рад були основними представниками держави. В умовах гос-
подарського безладу, руйнування напрацьованих упродовж останніх десятирічь
зв’язків та руйнування держсектору регіони втрачали керованість. На тлі вак-

32 Горбулин В. Без права на покаяние. С. 201—202.
33 Борис Ельцин: «Берите столько суверенитета, сколько сможете проглотить». Ельцин-
центр, 06.08.2015. URL: https://yeltsin.ru/news/boris-elcin-berite-stolko-suverineteta-skolko-
smozhete-proglotit/
40