Page 46 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

У такій напруженій ситуації наприкінці квітня 1992 р. Верховна Рада Украї-
ни ухвалила закон «Про статус автономної Республіки Крим». У додатку до
нього було також ухвалено закон про розмежування повноважень між центром і
39
регіоном , де було проігноровано компромісні напрацювання спільної робочої
групи українських та кримських парламентарів. Закон проголошував, що півост-
рів є невід’ємною частиною України і не може бути переданий до складу будь-якої
іншої держави, повноваження автономії були суттєво урізані. У відповідь крим-
ський парламент проголосив державну незалежність і ухвалив 5 травня консти-
туцію Криму. У ній зазначалося, що відносини з Україною будуються на основі
«договору та угод», водночас окремі владні повноваження могли «добровільно
делегуватися Україні». На 2 серпня 1992 р. кримський парламент призначив ре-
ферендум щодо державного суверенітету.
13 травня Верховна Рада України дала парламенту автономії тиждень на скасу-
вання рішень як таких, що не відповідають українській Конституції. У разі відмо-
ви Київ озвучив готовність задіяти правоохоронні органи, і це подіяло. 21 травня
Верховна Рада АРК перенесла термін проведення місцевого референдуму на неви-
значений термін. Однак того ж дня російський парламент ухвалив рішення про не-
правомірність передачі Кримського півострову до складу УРСР у 1954 р. і запро-
понував Україні наново обговорити його політико-правовий статус.
Градус міждержавної напруги знизила зустріч Л. Кравчука та Б. Єльцина
23 червня у Дагомисі. Лунали чергові запевнення у дружбі між державами. Було
домовлено утримуватися від односторонніх дій щодо юрисдикції Чорномор-
ського флоту. Своєю чергою, 30 червня Верховна Рада України ухвалила поправ-
ки до закону про розмежування повноважень з АРК, що частково врахували
напрацювання спільної групи та розширили повноваження автономії.
На тлі стабілізації на вищому державному рівні реальна ситуація залишала-
ся вибухонебезпечною. Наприкінці липня Росія і Україна знову опинилися на
межі воєнного конфлікту в Криму. 21 липня сторожовий корабель СКР-112 під-
няв український прапор і самовільно висунувся зі стоянки у Донузлаві до Одеси.
Рішення, спровоковане намаганням проросійськи налаштованого командування
Чорноморського флоту звільнити капітана сторожовика С. Настенка за те, що він
на початку 1992 р. привів команду до присяги Україні (тоді як приведення до при-
сяги Росії навпаки знаходило всіляку підтримку), здетонувало ситуацію. Цим кро-
ком моряки намагалися підштовхнути керманичів держави та Міністерства обо-
рони до активніших дій щодо розбудови воєнно-морських сил України. Спочатку
за наказом командування ЧФ два російських кораблі намагалися завадити вийти
СКР-112 з бухти Донузлав, але через відсутність координації дій їм це не вдало-
ся. Далі розпочалося переслідування, росіяни розглядали можливість проведення
торпедної атаки з протичовнових гідропланів або висадки десанту — фактично

39 Закон України «Про статус автономної Республіки Крим. Про розмежування повно-
важень між органами державної влади України і Республіки Крим». Сайт Верховної Ради
України. URL: https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2299-12
44