Page 45 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 2. Як Україна не стала failed state

Значно складнішою була ситуація в Криму. 4 вересня 1991 р. Верховна Рада
Автономної республіки Крим (АРК) ухвалила «Декларацію про державний
38
суверенітет Криму» , у якій йшлося про «повагу до державного сувереніте-
ту України» та «прагнення створити правову демократичну державу в складі
України». Водночас у документі декларувалось, що Крим є «учасником союз-
ного договору» (мався на увазі договір про оновлення СРСР). Фактично, це був
ультиматум Києву — у разі відмови України увійти до оновленого союзу місцеві
еліти погрожували вийти з-під української юрисдикції. Невдовзі союзний дого-
вір був знятий з порядку денного у самій Москві, і це дещо вгамувало ентузіазм
проросійських сил в українському Криму. Вони сподівалися, що на референдумі
1 грудня 1991 р. більшість кримчан висловиться проти підтвердження Акта про-
голошення державної незалежності України. Усупереч їхнім розрахункам україн-
ські спецслужби спромоглися не допустити проведення водночас із загальнонаці-
ональним референдумом й місцевого плебісциту і зірвали їхні плани.
На загальноукраїнському референдумі 52,1 % кримчан з тих, хто узяв у ньо-
му участь, висловились за незалежність України. У м. Севастополь «за» про-
голосувало 57 %. Такі підсумки виборів позбавили козирів проросійських сепа-
ратистів. Але у публічному просторі час від часу вони продовжували висувати
претензії до Києва і висловлювати бажання приєднати півострів до Росії. Також
мали місце безуспішні спроби організувати окремий кримський референдум
щодо перегляду статусу автономії.
30 січня 1992 р. Верховна Рада АРК оприлюднила заяву, у якій висувалася
ініціатива проведення трьохсторонніх (Україна, Росія, Крим) переговорів щодо
статусу півострова та Чорноморського флоту. Однак позиція Києва була одно-
значною: кримське питання — це внутрішньоукраїнська справа. На початку
лютого на консультаціях парламентарі України та АРК домовилися розробити
закон щодо розмежування повноважень центру й автономії. Для цього була ство-
рена спільна робоча група.
Тим часом між Україною та Росією загострилися суперечки навколо статусу
Чорноморського флоту. Частина російського політикуму, зокрема віцепрезидент
О. Руцькой та голова Верховної Ради РФ Р. Хасбулатов, намагалася розгойдати
суспільно-політичну ситуацію у Криму і роздмухувала сепаратистські настрої,
щоб отримати додаткові переваги на переговорах з Україною.
5 квітня Президент Л. Кравчук видав указ про адміністративне підпорядку-
вання Міністерству оборони Україні всіх військових підрозділів, розташованих
на українській території. Йшлося і про Чорноморський флот. За два дні Б. Єль-
цин видав указ про перехід флоту під російську юрисдикцію. Склалася вибухоне-
безпечна ситуація. Наприклад, військові кораблі, екіпажи яких почали приймати
українську присягу, блокувалися кораблями з проросійськи налаштованими екі-
пажами за явної підтримки командування.
38 Декларация «О государственном суверенитете Крыма». Сайт Верховної Ради Украї-
ни. URL: https://zakon.rada.gov.ua/krym/show/rb001d002-91
43