Page 109 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 5. Відновлена УНР: боротьба за збереження державності (грудень 1918 — 1921 р.)

31
ки» . На початку січня 1919 р. червоні війська зайняли Харків, але Директорія
тільки 16 січня оголосила УНР у стані війни з РСФРР. Втім, призначення 24 січ-
ня Х. Раковського головою уряду УСРР відродило у В. Винниченка сподівання
на замирення з більшовицькою Росією. С. Мазуренко залишався у Москві й про-
довжував безплідні переговори аж до захоплення червоними військами Києва та
лютневої відставки В. Винниченка.
Члени Директорії С. Петлюра і П. Андрієвський, керівні центри правих пар-
тій усвідомлювали нагальну потребу зміни нейтралістського курсу на неухильне
зближення з Антантою. В умовах стрімкого просування радянських військ на Лі-
вобережжі вони сподівалося дістати військову допомогу експедиційного корпу-
су, дислокованого на півдні України. Упродовж січня-березня 1919 р. уряд напра-
вив кілька делегацій до Одеси. У середині січня першим проводив переговори
з командувачем військ Антанти генералом Ф. д’Ансельмом і начальником штабу
полковником Г. Фрайденбергом військовий міністр О. Греков. Вони пішли на
контакти з представниками УНР, сподіваючись використати її збройні сили про-
ти більшовицької загрози, а також врятувати французькі інвестиції в Російській
імперії, левова частка яких була капіталізована в Україні. Французи ухилилися
від конкретних зобов’язань, мотивуючи це недовірою до Директорії і, зокрема,
В. Винниченка, якого вважали германофілом і більшовиком. О. Греков у спогадах
стверджує, що для отримання прихильності французького командування В. Ви-
нниченко через спеціального емісара намагався передати Ф. д’Ансельму 5 млн
32
романовських рублів, але посланець зник разом з грішми . Наступними делега-
тами стали міністри УНР С. Остапенко та О. Назарук, які 24—25 січня провели
переговори з полковником Г. Фрайденбергом. Він відмовився визнавати сувере-
нітет УНР, віднісши це питання до прерогатив Паризької мирної конференції,
керівництво Директорії та уряду, як і раніше, вважав більшовиками і наполягав
на заміні В. Винниченка і В. Чехівського.
У відповідь 31 січня Директорія оголосила про відставку уряду і доручила
діячеві правих поглядів і прихильникові Антанти С. Остапенку формування
нового кабінету. Узгодження складу уряду затягнулося на два тижні у зв’язку
з евакуацією установ до Вінниці та продовженням переговорів з представни-
ками Франції. Українська делегація домагалася визнання України, визнання
автономного статусу армії УНР при підпорядкуванні командуванню Антанти,
повернення Чорноморського флоту, дозволу на участь у роботі Паризької мир-
ної конференції. Полковник Г. Фрайденберг більшість пропозицій української
сторони знову відкинув, підтвердивши попередні вимоги відставки керівни-
цтва Директорії.

31 Нова Рада. 1919. 17 січня.
32 Воспоминания военного министра УНР генерала Грекова. З архівів ВУЧК—ГПУ—
НКВД—КГБ. 2004. № 1/2 (22/23). С. 165. Радянська історіографія підхопила цю версію,
однак сучасні дослідники ставлять під сумнів такі дії голови Директорії. Див.: Солдатенко В.
Винниченко і Петлюра: політичні портрети революційної доби. Київ, 2007. С. 288.
107