Page 111 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 111
Розділ 5. Відновлена УНР: боротьба за збереження державності (грудень 1918 — 1921 р.)
Лютнева відставка з посади голови Директорії В. Винниченка — послідов-
ного противника компромісів із західними державами дала змогу С. Петлюрі
самостійно визначати зовнішньополітичний курс УНР. 19 лютого він посилає
до Варшави полковника Б. Курдиновського з завданням домогтися хоча б ней-
тралітету Польщі з огляду на війну УНР проти більшовиків. Місія завершилася
36
безрезультатно, але викликала вкрай негативну реакцію керівництва ЗО УНР .
27 лютого у Ходорові Є. Петрушевич і С. Петлюра зустрілися з членами спе-
ціальної місії генерала Ж. Бартелемі, які перебували в Галичині за дорученням
Паризької мирної конференції. Лідер ЗУНР Є. Петрушевич вважав неприйнят-
ними пропозиції Ж. Бартелемі щодо демаркації кордону з Польщею, тим більше,
що Галицька армія розпочала успішну Вовчухівську операцію. Натомість С. Пет-
люра погоджувався з умовами українсько-польського примирення і об’єднання
військових зусиль для боротьби проти більшовицької агресії. Учасник тих пере-
говорів західноукраїнський дипломат М. Лозинський у спогадах писав: «Здаєть-
ся, що вже тоді Петлюра був готовий піти на уступки коштом Східної Галичини,
щоб за них одержати мир з Польщею і визнання Антанти» . Таке припущення
37
небезпідставне, але головного отамана від публічної угоди з Польщею ще стри-
мували як військові, так і морально-політичні зобов’язання щодо ЗО УНР. У се-
редині травня поляки розгромили Волинський фронт і захопили Луцьк, одно-
часно зі сходу наступали червоні війська. Становище армії УНР було близьким
до катастрофічного, і врятувати його могла лише ліквідація одного з фронтів,
безальтернативно — протипольського.
В таких умовах відряджений главою МЗС К. Мацієвичем до Варшави пол-
ковник Б. Курдиновський 24 травня підписав з прем’єром Польщі І. Падерев-
ським меморандум, за яким УНР погоджувалася на польську юрисдикцію над
Галичиною і Західною Волинню, а Польща виявляла готовність визнати УНР і
допомогти в боротьбі проти більшовиків. Пізніше новий міністр закордонних
справ УНР галичанин В. Темницький заявив, що таких повноважень Б. Курди-
новський не мав, а Директорія і уряд про це не знали. Пошуки контактів з поль-
ською стороною велися без відома державного проводу ЗО ЗУНР.
Зокрема, в цей же час до Любліна було відправлено підполковника П. Левчука,
який мав провести попередні переговори про нейтралітет Польщі щодо УНР, де-
маркаційну українсько-польську лінію і, за можливості, про спільні операції проти
більшовиків. Такі самі завдання отримала й місія генерала С. Дельвіга, яка 16 червня
ціною втрат української території домовилася з поляками про припинення бойових
дій проти армій ЗУНР і УНР. Проте угоду про перемир’я не визнав Є. Петрушевич і
Начальна команда ГА, яка в цей час розгорнула Чортківську наступальну операцію .
38
36 Красівський О. Україна і Польща в період революції: від конфронтації до співробіт-
ництва. Наукові записки ІПІЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України. 2008. Вип. 39. С. 249.
37 Лозинський М. Галичина в рр. 1918—1922. Відень, 1922. С. 77.
38 Тимченко Р. Відносини Української Народної Республіки й Західно-Української Народної
Республіки (листопад 1918 — квітень 1920 рр.). Київ, 2013. С. 212—215.
109
