Page 117 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 5. Відновлена УНР: боротьба за збереження державності (грудень 1918 — 1921 р.)

Отаманщина проти державності. Одним із визначальних чинників не-
вдач у боротьбі українців за національну державність стала отаманщина — сус-
пільний феномен, пов’язаний насамперед з добою правління Директорії УНР.
Першим спробував пояснити причини появи і наслідки цього негативного яви-
ща В. Винниченко, присвятивши йому чимало яскравих і образних сюжетів, хоча
нерідко суб’єктивно забарвлених через його особисту неприязнь до С. Петлю-
52
ри . У міжвоєнний період, намагаючись з’ясувати причини поразки визвольної
боротьби, до цієї теми зверталися відомі діячі, творці і літописці Української ре-
волюції — П. Христюк, М. Шаповал, І. Мазепа, Б. Мартос та ін.
53
Отаманщина як історичне явище отримала усталену історіографічну оцін-
54
ку, насамперед у новітніх узагальнюючих працях з історії революційної доби .
Цій темі присвячено також низку спеціальних наукових студій Д. Архірейського,
55
С. Литвина, П. Гай-Нижника, В. Солдатенка та ін. На дисертаційному рівні
отаманщину досліджували А. Лисенко та Ю. Митрофаненко. Останньому нале-
жить перша спроба типологізації отаманських формувань .
56
Відмінності в підходах до оцінки отаманщини як суспільного феномена зу-
мовлені різним трактуванням ролі С. Петлюри як головного отамана, а згодом
57
голови Директорії у породженні і неподоланні цього деструктивного фактора .
Чимало військових істориків ідеалізували отаманщину, схвалювали її спрямова-
ність проти більшовицької влади й закривали очі на негативні ознаки повстан-
ського руху. Зокрема, чи не найбільше писав на цю тему полковник М. Середа.
Його основну працю «Отаманщина» було опубліковано в журналі «Літопис
Червоної Калини» упродовж 1929—1930 рр. У ній автор подав майстерно напи-

52 Винниченко В. Відродження нації. Доба отаманщини: розділи VІІ—ХVІІ. Київ-Відень,
1920.
53 Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції 1917—1920 рр. Т. ІV.
Прага, 1922; Шаповал М. Велика революція і українська визвольна програма. Прага, 1928; Ма-
зепа І. Україна в огні й бурі революції 1917—1921. Київ, 2003; Мартос Б. Оскілко і Болбочан.
Спогади. Мюнхен, 1958.
54 Солдатенко В. Україна в революційну добу. Історичні есе-хроніки у 4 т. Т. ІІІ: Рік 1919.
Київ, 2010; Нариси історії Української революції 1917—1921 років: у 2 кн. Кн. ІІ. Київ, 2012.
55 Архірейський Д. Поняття «отаманщина» в контексті досліджень Української рево-
люції 1917—1921 рр. ІV наукові читання, присвячені пам’яті Д.П. Пойди. Дніпропетровськ,
2002. С. 140—144; Литвин С. Феномен отаманщини в українській історіографії. Воєнна
історія. 2006. № 4—6; Гай-Нижник П. Отаманщина в період Директорії УНР: соціальна
база, роль і місце в національно-визвольній боротьбі. Література і культура Полісся. 2010.
Вип. 50. С. 105—114; Солдатенко В. Режим отаманщини в УНР 1919 р.: витоки, наслідки,
сутність. Гілея: науковий вісник. 2016. Вип. 113. С. 46—60.
56 Лисенко А. Отаманські формування на Лівобережній Україні в другій половині 1918—
1919 рр.: дис. … канд. іст. наук. Київ, 2002; Митрофаненко Ю. Отаманщина як суспільний
феномен Української революції періоду Директорії 1918—1919 років: дис. … канд. іст. наук.
Дніпропетровськ, 2011; Митрофаненко Ю. Українська отаманщина 1918—1919 років. Кі-
ровоград, 2015.
57 Литвин С. Суд історії: Симон Петлюра і петлюріана. Київ, 2001; Солдатенко В.
Вин ниченко і Петлюра: політичні портрети революційної доби. Київ, 2007.
115