Page 123 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 123
Розділ 5. Відновлена УНР: боротьба за збереження державності (грудень 1918 — 1921 р.)
З розгулом отаманської стихії тісно пов’язане таке потворне явище, як єв-
рейські погроми. Безперечно, вони не були виключно породженням революцій-
ної доби, а сягали корінням у глибшу історичну ретроспективу, зокрема в імпер-
ську чорносотенну політику царських часів. Найбільш масові їх прояви сталися
у 1919 р. У відозві Центрального комітету допомоги потерпілим від погромів,
виданій 26 січня 1919 р., наголошувалося: «Розлилась нова хвиля кровавих по-
громів і катування над низкою міст та містечок. В Овручі, Бердичеві, Житомирі,
Летичеві, Чернякові, Коростишеві, Горностайполі, Івановці, Рівному, Чуднові,
Олександрії (що на Волинщині), на станціях Бобринській, Бахмачі, Фастові, Сар-
нах, Коростені тощо забито багато Євреїв; їх замордовано, над ними знущалися;
78
єврейське майно стає подарковим; ллється єврейська безневинна кров» . Чис-
ленні погроми продовжувалися й у наступні місяці. До найбільш жорстоких екс-
цесів на підконтрольній Директорії місцевості були причетні військові форму-
вання отаманів І. Семесенка, О. Козир-Зірки, О. Палієнка та ін.
Відразу після Бердичівського і Житомирського погромів 9 січня 1919 р. до голо-
ви Директорії В. Винниченка і прем’єра В. Чехівського зверталися лідери єврейських
та українських політичних партій і громадських організацій з вимогами створення
слідчої комісії для розслідування погромів та покарання винуватців. Спочатку РНМ
ухвалила постанову про створення спеціальної комісії для розслідування «насильств
над людністю», але потім додала до її завдань «охорону ладу на Вкраїні». Цими ж
днями було асигновано 1 млн крб на платню службовцям міністерства єврейських
справ і 2 млн крб для невідкладної допомоги постраждалим від погромів, 3 млн —
на видання книжок єврейською мовою, почалося розроблення проєкту закону про
єврейське громадське самоуправління, вживалися заходи з протидії поширенню по-
громної агітації . У липні 1919 р. РНМ виділила 11,5 млн крб допомоги «біднішо-
79
80
му єврейському населенню, що постраждало від погромів» .
Однак хвиля погромів не припинялася, і уряд створював окремі комісії з
розслідування подій у Проскурові, Овручі, Коростені, Сарнах, Острозі та інших
містах. Були заарештовані і утримувалися під вартою окремі отамани — призвід-
ці масових погромів. Тривалий час уряд розглядав питання про створення Осо-
бливої слідчої комісії у справі протиєврейських погромів. Нарешті наприкінці
травня закон було ухвалено. На комісію покладалися «всестороннє розслідуван-
ня протиєврейських погромів на території України й злочинної агітації проти
81
єврейського населення» . Постанови комісії оскарженню не підлягали. На її
утримання асигнувалося 200 тис. крб. Головою комісії був призначений правник,
соціаліст-федераліст М. Корчинський.
78 Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції 1917—1920 рр. Т. ІV.
С. 26.
79 Директорія, Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки. 1918—1920.
Т. 1. С. 181, 196, 199, 202, 216, 270, 295.
80 Там само. Т. 2. С. 432.
81 Там само. С. 527—529.
121
