Page 134 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

ки, серби, хорвати, словенці. Регентська рада Королівства Польського, підтрима-
на Антантою, готувала політичне і військове підґрунтя для відродження поль-
ської держави. Західні українці усвідомлювали небезпеку поширення її влади на
східногалицькі землі. У краї відбулися зібрання, на яких обговорювали загрозу
можливої польської експансії.
На початку жовтня 1918 р. відкрилися засідання австрійського парламенту.
Депутат від Дрогобиччини, соціал-демократ С. Вітик заявив, що український на-
род бажає як єдиної умови свого національного життя «сполучення всіх україн-
ських областей Австро-Угорщини, Холмщини, Підляшшя і Волині з областями
України в Одну самостійну республіканську державу, яка є і остане независимою
2
від всіх слов’янських і других сусідніх держав…» . Ці радикальні заклики не під-
тримали інші галицькі парламентарі. Зокрема, авторитетні діячі Є. Петрушевич
і К. Левицький виступили за невідкладне надання українцям Австрії автономії.
І тільки в разі невиконання цієї вимоги вважали можливим порушувати питання
3
про приєднання західноукраїнських земель до Наддніпрянської України . Від та-
кого кроку їх стримувала невизначеність долі самої України, яка могла увійти до
складу відродженої Росії.
Намагаючись врятувати імперію від повного розпаду, цісар Карл І оголосив
16 жовтня маніфест про перебудову держави на федеративних засадах. «Австрія
має за волею своїх народів статися союзною державою, в якій кожна національ-
ність має право утворити на терені осідку своєї людности свою власну державну
4
одиницю» , — йшлося в документі. Виходячи з цього, 18 жовтня 1918 р. у Льво-
ві на зборах українських депутатів обох палат австрійського парламенту, Галиць-
кого і Буковинського сеймів, посланців політичних партій Галичини і Буковини,
представників студентства, єпископату Української греко-католицької церкви
було створено Українську Національну Раду (УНРаду) — політичний пред-
ставницький орган українців Австро-Угорської імперії. До її складу увійшли 33
українські посли до австрійського парламенту, 34 депутати Галицького та 16 —
Буковинського сейму, представники провідних політичних партій, студентських
організацій, митрополит А. Шептицький, відомі науковці та літератори. Наступ-
ного дня УНРада, яку очолив Є. Петрушевич, своїм маніфестом проголосила
Українську державу на території Східної Галичини, північно-західної Буковини і
5
частини Закарпаття .
Лідери УНРади намагалися конституювати Українську державу через її ле-
гітимацію австрійським урядом. Однак аудієнція Є. Петрушевича і М. Василька
у прем’єра М. Гусарека 23 жовтня не дала бажаних результатів. Водночас новий

2 Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. Львів, 1995. С. 27.
3 Лозинський М. Українська революція: Розвідки і матеріали. Галичина в рр. 1918—1920.
Т. V. Відень, 1922. С. 26.
4 Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Документи і матеріали: в 5 т. Т. 1.
Івано-Франківськ, 2001. С. 174—176.
5 Верига В. Визвольні змагання в Україні 1914—1923 рр.: у 2 т. Т. І. Жовква, 1998. С. 31—32.
132