Page 135 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 6. Республіка західних українців (листопад 1918 — липень 1919 р.)

уряд Г. Ляммаша своїми заявами створював у галицьких послів ілюзію щодо мож-
ливості передачі управління краєм УНРаді. Тож Є. Петрушевич залишався у Від-
ні, очікуючи на видання маніфесту.
28 жовтня у Кракові було створено Польську ліквідаційну комісію, яка мала
перебрати від представників австрійського уряду владу в Галичині. Прибуття її до
Львова очікувалося 1 листопада. Стало також відомо, що Варшавська регентська
рада призначила керівників польської цивільної і військової влади в Галичині
(князь В. Чарторийський, генерали С. Пухальський і Р. Лямезан). Вже не залиша-
лося сумніву в агресивних намірах поляків щодо Східної Галичини зі Львовом.
31 жовтня делегація українських діячів на чолі з К. Левицьким вимагала від
К. Гуйна, цісарського намісника у Львові, передачі влади УНРаді. Але генерал
відмовився, пославшись на відсутність урядових вказівок. Цього ж дня на нара-
ді членів УНРади і Центрального військового комітету, очолюваного сотником
Д. Вітовським, було вирішено випередити виступ поляків і, спираючись на міс-
цеві військові гарнізони, встановити українську владу. У Львові цей план вдалося
реалізувати без людських втрат. Вранці 1 листопада 1918 р. над міською ратушею
підняли український прапор. Цього ж дня українці взяли владу у свої руки в Ста-
ніславові, Тернополі, Золочеві, Сокалі, Жовкві, Рава-Руській, Коломиї, Снятині,
Рогатині та інших містах. У зверненні до українського народу УНРада проголо-
сила встановлення влади у столичному Львові і на всій території Української
держави, а також закликала воїнів-українців стати на її оборону. Національним
меншинам гарантувалася національна і віросповідна рівноправність. Подальшу
долю Української держави повинні були визначити Установчі збори, вибори до
яких мали невдовзі відбутися.
Представники української частини Буковини, а також українці Закарпаття
висловилася за приєднання до західноукраїнської держави. Лунали й заклики
до об’єднання з Великою Україною. Але незабаром Буковину окупували румун-
ські війська, а Закарпаття відійшло до Угорщини. Фактично державна територія
ЗУНР обмежилася Східною Галичиною.
Листопадові події 1918 р. у Львові, які започаткували процес створення
Західноукраїнської Народної Республіки, в науковій і мемуарній літературі діс-
тали широкий спектр означень: «Листопадовий чин», «Листопадовий зрив»,
«Листопадове повстання», «Листопадовий переворот», «Листопадова на-
ціонально-демократична революція». З цими дефініціями можна погодити-
ся, крім останньої — «революційної», яка є продуктом намагань радянської
історіографії вписати листопадові події 1918 р. на західноукраїнських землях
у наратив Жовтневої та світової революції. Найбільш переконливо довів необ-
ґрунтованість вживання поняття «національно-демократична революція» для
характеристики листопадового збройного перебрання українцями влади в Га-
6
личині І. Монолатій . Справді, західноукраїнська політична еліта, вихована на
6 Монолатій І. До питання про характер (не)революційного руху в Східній Галичині.
Український історичний журнал. 2019. № 3. С. 133—154.
133