Page 136 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

традиціях європейського парламентаризму, сподівалася на легітимне отримання
державно-правового статусу краю. Не були революціонерами й молоді галицькі
військовики, яких загроза польського домінування спонукала до силового захо-
плення влади, фактично втраченої імперським центром.
Встановлення української влади зіткнулося з опором польської сторони.
Вже 1 листопада польські військові, ветеранські, молодіжні організації Львова,
оговтавшись від раптового виступу українців, почали чинити збройний спротив.
У місті зав’язалися вуличні бої. Українські підрозділи займали середні і східні
квартали, а поляки — західну частину з головним вокзалом, отримуючи підкрі-
плення залізницею через Перемишль, який залишився в їхніх руках. Боротьба за
Львів тривала до 22 листопада, коли українські війська були змушені залишити
столицю. УНРада і Державний секретаріат переїхали до Тернополя, а від початку
січня 1919 р. працювали у Станіславові.
Сформована у жовтні 1918 р. УНРада стала вищим законодавчим органом
ЗУНР. Поповнена у листопаді посланцями повітів, вона налічувала близько 150
депутатів, які періодично проводили сесійні засідання. Рада була українською за на-
ціональним складом, оскільки інші національності відмовилися брати в ній участь,
не бажаючи втягуватися в польсько-українське протистояння. Найповніше партій-
не представництво мали національно-демократична (УНДП), радикальна (УРП)
та соціал-демократична (УСДП) партії. Їх програми базувалися на ліберально-на-
ціональних засадах і не вирізнялися революційністю. Найближча до соціалістич-
них партій Наддіпрянщини, УСДП не мала визначального впливу на галицький
політикум. Для роботи у міжсесійний період було створено Виділ (звужений
склад — Авт.) УНРади з десяти депутатів на чолі з президентом Є. Петрушеви-
чем. Його заступниками стали Л. Бачинський, С. Вітик, О. Попович та С. Вітвиць-
кий. До функцій Виділу належали апробація проєктів законів та їх оприлюднення,
7
вищі урядові призначення і відставки, справи амністії і громадянства тощо .
В умовах польсько-української війни УНРада почала формування правових
і організаційних підвалин молодої держави. 9 листопада було створено вищий
орган виконавчої влади — Державний секретаріат у складі 14 галузевих секре-
тарств. Його очолив визначний галицький політик К. Левицький. Державними
секретарями стали відомі діячі В. Панейко, Л. Цегельський, С. Голубович, Д. Ві-
товський, О. Барвінський та інші. На початку січня 1919 р. головою уряду було
призначено С. Голубовича.
13 листопада УНРада ухвалила Тимчасовий Основний закон «Про державну
самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії» . Цей
8
правовий акт закріплював верховенство і суверенітет народу, які реалізуються че-
рез обрані ним представницькі установи. Найвищим органом влади мали стати

7 Конституційні акти України. 1917—1920: Невідомі конституції України. Київ, 1992.
С. 97.
8 Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Документи і матеріали: в 5 т. Т. 2.
Івано-Франківськ, 2003. С. 5—6.
134