Page 263 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 9. Формування російсько-українського кордону: критерії, хід, результати (1917—1920)

УЦР зупинилася на губернському поділі, при цьому українськими вона бачила
10 губерній, у семи з яких українці становили більшість у кожному з повітів, а в
Чернігівській і Таврійській губерніях та Кубанській області були повіти (відділи)
з неукраїнською більшістю населення.
Оскільки подібні звернення були безрезультатними, почали діяти іншими
методами. У травні УЦР відрядила до Петрограда делегацію на чолі з Володими-
ром Винниченком, головним завданням якої було відстоювання перед керівни-
цтвом Росії ідеї автономії для України. Її територіальні межі було обґрунтовано
у складеній Михайлом Грушевським та ухваленій УЦР «Декларації у справах
Крайового комітету», яку делегація і подала Тимчасовому уряду. У цьому до-
кументі територія України визначалася в межах «губерній Київської, Поділь-
ської, Волинської, Чернігівської, Полтавської, Харківської, Катеринославської,
Херсонської і Таврійської», тобто дев’яти губерній тогочасної Росії, де українці
становили абсолютну більшість. Водночас наголошувалося, що «виділення не-
українських частин із цих губерній і, навпаки, включення в склад української об-
ласті українських частин із суміжних губерній, якими є Холмська, Гродненська,
Мінська, Курська, Воронезька, Кубанська область та ін., надається Крайовій Раді,
5
по узгодженню з Тимчасовим урядом та населенням цих територій» .
Тимчасовий уряд відхилив пропозиції української сторони, делегація повер-
нулася ні з чим, адже переговори як такі навіть не розпочиналися. Але 23 (10)
червня 1917 р. Українська Центральна Рада, заручившись підтримкою ІІ Все ук-
раїн ського військового з’їзду і виконуючи його волю, проголосила І Універсал,
у якому було задекларовано намір запровадити автономію України явочним по-
рядком. 28 (15) червня було створено Генеральний секретаріат, який мав стати
крайовим урядом України. Зрозуміло, що перед початком його діяльності бажа-
но було вирішити питання про територію, на яку мала поширюватися його влада.
Для вирішення питання до України прибула делегація Тимчасового уряду. За
підсумками перемовин Генеральний секретаріат було визнано крайовим урядом
України. Порушувалося й питання про територію України. Українська сторона
наполягала як на «безспорних» тепер уже на 10 губерніях — з додаванням Бес-
сарабської, оскільки, як зауважувалося, вона з усіх сторін оточена територією з
переважаючою українською людністю. Загалом же йшлося про визначення тери-
торії України за етнографічною ознакою. Такий підхід було підтримано делега-
цією Тимчасового уряду.
Учасник делегації від Тимчасового уряду Іраклій Церетелі пізніше згадував:
«Визначення етнографічної української території у той короткий термін, який
ми мали, не було жодної можливості зробити у скільки-небудь точній формі.
Було дев’ять губерній, у яких зосереджувалося основне ядро українського насе-
6
лення» . Однак, зазначав І. Церетелі, «у суміжних губерніях — Гродненській,
5 Текст декларації у справі утворення Крайового комісаріату. Українська Центральна
Рада. Документи і матеріали: у 2 т. Т. 1: 4 березня — 9 грудня 1917 р. Київ, 1996. С. 86.
6 Церетели И.Г. Воспоминания о февральской революции. Кн. 2. Париж, 1963. С. 140.
201