Page 264 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

Курській, Воронезькій та ін.» було «по декілька повітів з більшістю українсько-
го населення. Щоб внести виправлення в наявний адміністративний устрій для
встановлення його етнографічної однорідності потрібно було виділити ці повіти
і з’єднати їх з основними українськими губерніями. Але тоді, в свою чергу, треба
було від цих основних українських губерній відрізати повіти з більшістю неукра-
7
їнського населення» .
Інакше кажучи, з технічних причин визначити під час перемовин точні —
такі, що справді відповідали розселенню українців, — кордони України було
неможливо. Переговірні сторони погодилися, що остаточно це питання мають
вирішити всеросійські Установчі збори. Сам І. Церетелі пояснював ситуацію
так: «Наразі Тимчасовий Уряд визнає компетенцію крайової влади стосовно гу-
берній, які представлені в Українській Раді як губернії з українською більшістю
населення. Виправлення цих кордонів стане можливим вже після найближчих
регулярних виборів до земських зборів. А остаточне визначення кордонів буде,
8
звичайно, можливим лише після скликання Установчих зборів» .
Слова представника російської сторони засвідчують, що делегація Тимча-
сового уряду погоджувалася з претензіями української сторони на не менше як
дев’ять губерній для України, тобто в територіальному питанні було досягнуто
обопільної згоди. На жаль, російським урядовцям вдалося переконати україн-
ську сторону не фіксувати це на папері. Тому письмовий результат консенсусу —
9
затверджені 16 (3) липня ІІ Універсал УЦР та Постанова Тимчасового уряду
10
про затвердження Генерального секретаріату — згадки про територіальні межі
України не містили.
Відсутність документально затвердженої території автономної України ви-
користав уже новий склад Тимчасового уряду. Згідно з «Тимчасовою інст рук-
цією Генеральному секретаріатові Тимчасового уряду на Україні» від 17 (4)
серпня, підвладними Генеральному секретаріатові визнавалися лише п’ять гу-
берній — Волинська, Подільська, Київська, Полтавська, Чернігівська (без чоти-
рьох північних повітів — Суразького, Мглинського, Стародубського, Новозиб-
11
ківського) . По суті, це були приблизно ті землі, з якими Українська держава
гетьмана Б. Хмельницького увійшла до складу Московської держави в 1654 р.,
та українські воєводства тогочасної Речі Посполитої. Тобто Тимчасовий уряд
уважав за можливе використовувати лише «історичний» критерій у визначенні

7 Там само. С. 141.
8 Там само. С. 158.
9 Другий Універсал Центральної Ради. 3 липня 1917 р. Українська Центральна Рада.
Документи і матеріали: у 2 т. Т. 1: 4 березня — 9 грудня 1917 р. Київ, 1996. С. 164—165.
10 Постанова Тимчасового уряду про затвердження Генерального Секретаріату. 3 липня
1917 р. Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: у 2 т. Т. 1: 4 березня — 9 грудня
1917 р. Київ, 1996. С. 163—164.
11 Тимчасова інструкція Генеральному секретаріатові Тимчасового уряду на Україні.
Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: у 2 т. Т. 1: 4 березня — 9 грудня 1917 р.
Київ, 1996. С. 214.
202