Page 267 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 267

Розділ 9. Формування російсько-українського кордону: критерії, хід, результати (1917—1920)

              Але Україну ленінський Раднарком хотів мати радянську, тобто підвладну собі.
              Щоб легітимізувати владу, після захоплення червоногвардійцями Києва
          більшовицький центр планував скликати Всеукраїнський з’їзд рад. Як 6 лютого
          (24 січня) 1918 р. зазначалося в російських центральних засобах масової інфор-
          мації, про згоду на участь у такому з’їзді «заявили усі без винятку міста та губернії
          України, Харків, Катеринослав, Київ і Поділля, Херсонська губернія і Полтава,
          Чернігівська губернія і Донецький басейн, Одеса, Миколаїв, усі прибережні міста
                                                                20
          і весь Чорноморський флот, весь фронт та тил України»  .
              Отже, більшовицькі керманичі в окресленні території України нічого ново-
          го не вигадували, вони лише визнали як даність сформовану ще до Російської
          революції концепцію території України, яку де-юре закріпила своїми рішеннями
          Українська Центральна Рада.
              Таким самим, як у центрального більшовицького проводу, було ставлення до
          проблеми кордонів і у більшовиків України. Їхня перша спроба захопити владу в
          Києві шляхом скликання у грудні 1917 р. Всеукраїнського з’їзду рад провалила-
          ся — там перевагу отримала Центральна Рада. Тоді вони пішли іншим шляхом:
          пробільшовицькі депутати цього з’їзду виїхали до Харкова та приєдналися до
          обласного з’їзду рад Донецько-Криворізького басейну, який там саме відбувався.
          Новий з’їзд було оголошено всеукраїнським. На ньому й було обрано Централь-
          ний Виконавчий Комітет рад (совітів) України, який 30 (17) грудня 1917 р. ство-
          рив уряд — Народний секретаріат. Цей уряд, як зауважувалося в ноті радянської
          УНР до уряду РСФРР від 6 квітня 1918 р., від початку свого існування ставив за
          мету «об’єднати для боротьби з Центральною Радою трудящих усіх територій,
                                            21
          на які претендує Центральна Рада»  . Тобто він претендував на ті самі території,
          які вважала складовою УНР Українська Центральна Рада, і був лише політичною,
          а не територіальною альтернативою останній.
              Цікава деталь: до 15 березня, коли ЦК РКП(б) вирішив створити окреме
          адміністративне утворення в Криму  , керівництво радянської УНР розглядало
                                             22
          півострів як складову частину України. Таке ставлення простежується в низці то-
          гочасних рішень радянської УНР. Зокрема, у постанові Народного секретаріату
          від 7 березня йшлося про «Україну в кордонах III і IV Універсалів, тобто в тому
          числі й ті частини України, які складають Донську, Донецьку, Кримську та Одесь-
                                   23
          ку Радянські Республіки»  .
              20  Всем, всем, всем… Газета Рабочего и Крестьянского правительства. 1918. № 16 (61),
          24 января (6 февраля).
              21  Нота радянської УНР Уряду РСФРР. 6 квітня 1918 р. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2.
          Спр. 170. Арк. 8.
              22  Із протоколу засідання ЦК РКП(б) по обговоренню стану партійної роботи та радян-
          ських організацій на Україні. Гражданская война на Украине. 1918—1920: Сб. док. и матер.
          В 3 т. Т. 1, кн. 1. Киев: Наукова думка, 1967. С. 45.
              23  Декларація Центрального виконавчого комітету рад України із закликом утворити
          військово-політичний союз радянських республік півдня Росії. 7 березня 1918 р. Документи
          трагічної історії України (1917—1927) / Ред.-упоряд. П.П. Бачинський. Київ, 1999. С. 63.
                                              205
   262   263   264   265   266   267   268   269   270   271   272