Page 267 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 9. Формування російсько-українського кордону: критерії, хід, результати (1917—1920)

Але Україну ленінський Раднарком хотів мати радянську, тобто підвладну собі.
Щоб легітимізувати владу, після захоплення червоногвардійцями Києва
більшовицький центр планував скликати Всеукраїнський з’їзд рад. Як 6 лютого
(24 січня) 1918 р. зазначалося в російських центральних засобах масової інфор-
мації, про згоду на участь у такому з’їзді «заявили усі без винятку міста та губернії
України, Харків, Катеринослав, Київ і Поділля, Херсонська губернія і Полтава,
Чернігівська губернія і Донецький басейн, Одеса, Миколаїв, усі прибережні міста
20
і весь Чорноморський флот, весь фронт та тил України» .
Отже, більшовицькі керманичі в окресленні території України нічого ново-
го не вигадували, вони лише визнали як даність сформовану ще до Російської
революції концепцію території України, яку де-юре закріпила своїми рішеннями
Українська Центральна Рада.
Таким самим, як у центрального більшовицького проводу, було ставлення до
проблеми кордонів і у більшовиків України. Їхня перша спроба захопити владу в
Києві шляхом скликання у грудні 1917 р. Всеукраїнського з’їзду рад провалила-
ся — там перевагу отримала Центральна Рада. Тоді вони пішли іншим шляхом:
пробільшовицькі депутати цього з’їзду виїхали до Харкова та приєдналися до
обласного з’їзду рад Донецько-Криворізького басейну, який там саме відбувався.
Новий з’їзд було оголошено всеукраїнським. На ньому й було обрано Централь-
ний Виконавчий Комітет рад (совітів) України, який 30 (17) грудня 1917 р. ство-
рив уряд — Народний секретаріат. Цей уряд, як зауважувалося в ноті радянської
УНР до уряду РСФРР від 6 квітня 1918 р., від початку свого існування ставив за
мету «об’єднати для боротьби з Центральною Радою трудящих усіх територій,
21
на які претендує Центральна Рада» . Тобто він претендував на ті самі території,
які вважала складовою УНР Українська Центральна Рада, і був лише політичною,
а не територіальною альтернативою останній.
Цікава деталь: до 15 березня, коли ЦК РКП(б) вирішив створити окреме
адміністративне утворення в Криму , керівництво радянської УНР розглядало
22
півострів як складову частину України. Таке ставлення простежується в низці то-
гочасних рішень радянської УНР. Зокрема, у постанові Народного секретаріату
від 7 березня йшлося про «Україну в кордонах III і IV Універсалів, тобто в тому
числі й ті частини України, які складають Донську, Донецьку, Кримську та Одесь-
23
ку Радянські Республіки» .
20 Всем, всем, всем… Газета Рабочего и Крестьянского правительства. 1918. № 16 (61),
24 января (6 февраля).
21 Нота радянської УНР Уряду РСФРР. 6 квітня 1918 р. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2.
Спр. 170. Арк. 8.
22 Із протоколу засідання ЦК РКП(б) по обговоренню стану партійної роботи та радян-
ських організацій на Україні. Гражданская война на Украине. 1918—1920: Сб. док. и матер.
В 3 т. Т. 1, кн. 1. Киев: Наукова думка, 1967. С. 45.
23 Декларація Центрального виконавчого комітету рад України із закликом утворити
військово-політичний союз радянських республік півдня Росії. 7 березня 1918 р. Документи
трагічної історії України (1917—1927) / Ред.-упоряд. П.П. Бачинський. Київ, 1999. С. 63.
205