Page 270 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

Тоді як при територіальному розмежуванні з радянською Росією (межі Харків-
ської та Чернігівської губерній) претензії на нові повіти висувалися. Щоправда,
вагомим обмежувальним фактором була дислокація німецьких військ, які на те-
риторію Воронезької губернії майже не просунулися.
Реалізувати повною мірою свої наміри не змогла ні УНР, ні Українська Дер-
жава гетьмана Павла Скоропадського, який прийшов до влади наприкінці квітня
1918 р. Угоду про кордони, перемовини щодо якої велися між Українською Дер-
жавою та РСФРР у травні-жовтні 1918 р., так і не було укладено. Однак фактичну
територію України було збільшено. Згідно з постановою Ради міністрів від 14
серпня 1918 р., українська влада поширилася на Путивльський, Суджанський,
Грайворонський, Рильський, Білгородський, Корочанський, Новооскільський
повіти Курської губернії, Валуйський повіт Воронезької губернії. На цих землях
було створено українську адміністрацію. При цьому Путивльський та Рильський
30
повіти увійшли до Чернігівської, решта — до Харківської губерній . За межами
України залишилася більшість населених переважно українцями регіонів Воро-
незької губернії. Інакше кажучи, етнічний критерій не був цілковито дотрима-
ний — серед приєднаних були повіти Курської губернії, де українці не становили
більшість, разом з тим чимало повітів Воронезької губернії з переважно україн-
ським населенням так і не увійшли до Української Держави.
Розмежування між УСРР та РСФРР. Після повалення влади гетьмана
П. Скоропадського з українського боку єдиним репрезентантом у питанні про
східний кордон залишилася радянська Україна. Більшовицьке керівництво, з
огляду на початкову успішність повстання під проводом Директорії УНР, вирі-
шило використати національний чинник з користю для себе. Кремль погодився
на те, щоб формально боротьбу за панування над Україною очолив Тимчасовий
робітниче-селянський уряд України (ТРСУУ), який було проголошено 28 лис-
топада 1918 р. на залізничному вокзалі Курська. Згодом ТРСУУ було реоргані-
зовано в Раду народних комісарів (РНК) УСРР.
На першому ж засіданні новоствореного уряду було вирішено, що він буде
перебувати в Суджі . Рішення було цілком логічне: український уряд мав базу-
31
ватися на території України. Керуючись цим же принципом, ТРСУУ 27 грудня
32
1918 р. ухвалив рішення про переїзд до Білгорода . Щоправда, там уряд не за-
тримався — завдяки сприятливим обставинам, зокрема й допомозі німецького
гарнізону, вже 3 січня 1919 р. більшовики заволоділи Харковом, і уряд переміс-
тився до цього міста. Ще 11 грудня 1918 р., тобто під час перебування у Суджі, на
розгляд уряду було винесено питання про кордони. Однак його було знято з по-
30 Бойко О. Територія, кордони і адміністративно-територіальний поділ Української
Держави гетьмана П. Скоропадського (1918). Регіональна історія України. 2009. Вип. 3.
С. 223—224.
31 Про місце перебування уряду. Протокол засідання ТРСУУ від 28 листопада 1918 р.
ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 1. Спр. 14. Арк. 1.
32 Про переїзд уряду до Білгорода. Протокол засідання ТРСУУ від 27 грудня 1918 р.
ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 1. Спр. 14. Арк. 7, 9.
208