Page 272 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

Інакше кажучи, очевидною була нерівноправність радянських республік і невід-
повідність декларацій реальним діям.
На початку 1920 р. ситуація змінилася. Більшовицький режим відчутно зміц-
нів, небезпека втратити владу в Україні практично зникла. Натомість вкрай важ-
ким було економічне становище, насамперед через нестачу паливних ресурсів,
основним джерелом яких був Донецький басейн. Для прискорення відбудови еко-
номіки і, зокрема, якнайшвидшого вирішення паливної проблеми у Кремлі на по-
чатку 1920 р. увесь Донецький кам’яновугільний басейн було вирішено об’єд нати
у межах однієї губернії. Для цього було значно розширено межі вперше створеної
39
ще на початку 1919 р. Донецької губернії. Тепер до її складу увійшла і та частина
Донбасу (населена переважно росіянами), яка до революції належала до Області
війська Донського. Крім того, з метою кращого забезпечення продовольством, до
Донецької губернії було приєднано низку сільськогосподарських регіонів, зокрема
Таганрозький округ (населений переважно українцями). Оскільки більша частина
Донецького басейну, який у межах дореволюційної Катеринославської губернії
охоплював Слов’яносербський (Луганський) та Бахмутський повіти, входила до
складу УСРР і була переважно українською за етнічним складом населення, Доне-
цька губернія стала складовою частиною радянської України.
Це рішення було легалізовано узгодженою з Кремлем постановою ВУЦВК
від 16 квітня 1920 р. До України відходили: «Від краю Донецького війська:
а) Донецької округи: станиці Гундорівська, Камінська, Калитвинська, Усть-
Білокалитвинська, волость Карпово-Обривська; б) Черкаської округи: станиці
Володимирська, Олександрівська, далі на захід умовна: станція Козачі Лагери,
Мало-Несвітайська, Нижньо-Кременська й далі до межі з Таганрозькою окру-
гою; Таганрозький повіт увесь у цілості» .
40
Місяцем раніше, тобто 16 березня 1920 р. Президія ВУВЦК порушила пи-
тання про приєднання до України Білгородського повіту. Відповідну пропози-
цію було передано до Всеросійського ЦВК з тим, щоб, згідно з чинними прави-
лами, її розглянула адміністративно-економічна комісія . Однак це звернення не
41
мало бажаного для України результату — Білгород залишився у складі РСФРР.
У серпні 1920 р. до складу Донецької губернії було додано станицю Луган-
42
ську . Основною підставою слугував адміністративно-географічний критерій:
отделе Народного комиссариата по внутренним делам. Боєчко В.Д., Ганжа О.І., Захарчук Б.І.
Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. Київ, 1994. С. 123—125.
У публікації допущено помилку: вказаний відділ діяв при Наркоматі закордонних справ.
39 Тоді у складі Бахмутського та Слов’яносербського (Луганського) повітів її було ство-
рено як тимчасову адміністративну одиницю.
40 Про усталення меж і складу Донецької губернії. 16 квітня 1920 р. ЗЗ України. 1920. Ст. 121.
41 Про приєднання Білгородського повіту до України. Засідання Президії ВУЦВК.
16 березня 1920 р. ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 1. Спр. 573. Арк. 27.
42 Телеграма з Луганська до Всеросійського ЦВК на ім’я М. Владимирова про обстави-
ни переходу станиці Луганської з Донської області до складу Донецької губернії. 16 жовтня
1920 р. Державний архів Російської Федерації. Ф. 5677. Оп. 1. Спр. 83.
210