Page 271 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 9. Формування російсько-українського кордону: критерії, хід, результати (1917—1920)

рядку денного «до визнання Тимчасового робітниче-селянського уряду України
33
Радою народних комісарів РСФРР» . Про те, що такого визнання український
уряд справді потребував, але не отримав, свідчить мотиваційна частина однієї з
телеграм до В. Леніна від 21 січня 1919 р.: «З огляду на те, що Українська Соці-
алістична Радянська Республіка ще не визнана Росією…» . Незважаючи на від-
34
сутність визнання, уряд радянської України одразу після свого створення фор-
мально позиціонував УСРР як окрему державу.
Оскільки в питанні про кордони керівники радянської України завжди від-
штовхувалися від позиції українських національних урядів, з якими боролися, то
цілком логічно, що всі вказані вище «нові території» вони вважали українськи-
ми, а тому «своїми», і бажали їх залишити у складі радянської України. Однак
35
це не входило у плани Кремля. Після запеклих, хоча й нетривалих дискусій у
Кремлі наказали Харкову відмовитися від тих територій.
Виконання вказівки було оформлено постановою РНК УСРР від 7 люто-
го 1919 р. «Про адміністративне управління на території прифронтової смуги
України» . Хоча вона лише дублювала відповідне рішення Всеросійського ЦВК
36
від 12 січня, але відтепер і для українського керівництва термін «губернський
поділ» став ідентичним поняттю «дореволюційний губернський поділ». Після
цього керівництво радянської України вже не називало українськими ті повіти,
які до революції не належали до дев’яти «українських» губерній.
Спільним рішенням з представниками Росії, ухваленим 25 лютого 1919 р. на
«Міжвідомчій нараді з питання про виділення Гомельської губернії та встанов-
лення кордонів з Україною», кордони між Україною та Росією, за винятком чоти-
рьох північних повітів Чернігівської губернії та Криму, було встановлено за кон-
турами довоєнних міжгубернських, тобто в межах тих губерній, які визначила
українськими Центральна Рада своїм ІІІ Універсалом. Перекопський перешийок
мав стати кордоном між Україною та Кримом.Ці положення і стали основою До-

говору про кордон з РСФРР, затвердженого українським Раднаркомом 10 берез-
37
ня 1919 р. . Такими чином, у 1919 р. жодного етнографічно українського регіону
з РСФРР до складу УСРР не було передано, тоді як етнографічно неукраїнські
38
Крим і чотири повіти Чернігівської губернії було виключено зі складу УСРР .
33 Про кордони. Протокол засідання ТРСУУ від 11 грудня 1918 р. ЦДАВО України.
Ф. 2. Оп. 1. Спр. 14. Арк. 5.
34 Заява Жарко. Протокол засідання ТРСУУ від 21 січня 1919 р. ЦДАВО України.
Ф. 2. Оп. 1. Спр. 14. Арк. 54.
35 Про проблему 1919 року див.: Єфіменко Г. Визначення кордону між УСРР та РСФРР
(1917—1920). Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. 2011. Вип. 20. С. 135—176.
36 Про адміністративне управління на території прифронтової смуги України. Збірник
узаконень та роспоряджень робітниче-селянського уряду України за 1919 р. Ст. 10.
37 Питання про кордони з Російською республікою. Протокол засідання ТРСУУ від
10 березня 1919 р. ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 1. Спр. 15. Арк. 70.
38 Протокол Междуведомственного совещания по вопросу о выделении Гомельской гу-
бернии и установлении границ с Украиной 25 февраля (1919 г.) при экономическо-правовом
209