Page 269 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 9. Формування російсько-українського кордону: критерії, хід, результати (1917—1920)

мічний фактор за повної і свідомої відмови від національного. Керманичі ДКР
розраховували на промислово розвинені регіони південного сходу України та
промислової частини Області Війська Донського. Однак жодна країна, зокрема
й радянська Росія, не визнали ні саму ДКР, ні, зрозуміло, її кордони. Та й вказану
територію керівництво ДКР ніколи не контролювало. Тобто то було лише бачен-
ня проблеми верхівкою ДКР.
Після підписання радянською Росією Брестського мирного договору стало зро-
зуміло, що потурання ДКР могло зашкодити Кремлю. З огляду на свої стратегічні
завдання ЦК РКП(б) на засіданні від 15 березня 1918 р. дав чітку директиву: «До-
26
нецький басейн розглядається як частина України» . Це рішення за участі голови
уряду ДКР Артема (Федора Сергєєва) було затверджено на ІІ Всеукраїнському з’їзді
рад у Катеринославі (17—19 березня 1918 р.). Тоді ж було проголошено і незалеж-
27
ність радянської України , яка вже в другій половині квітня перестала існувати.
Незабаром керівництво РКП(б) чітко задекларувало національний фактор як
єдиний можливий для формування федерації. Значною мірою це зумовлювалося
як особливостями попереднього розвитку імперії, так і геополітичними амбіціями
червоної Росії, що прагнула стати на чолі всесвітнього союзу радянських республік.
Формальні підстави для спроб регіоналізації за виробничим принципом було усу-
нуто з ухваленням Конституції РСФРР у липні 1918 р. Зокрема, стаття 2 цього
документа звучала так: «Російська Радянська Республіка засновується на вільному
28
союзі вільних націй, як федерація радянських національних Республік» .
Це було пряме заперечення позиції керівництва ДКР, яке проголошення
своєї республіки обґрунтовувало твердженням про те, що «федерації Російської
Соціалістичної Республіки будуть будуватися не за національною ознакою, а за
особливостями економічно-господарського побуту» . Надалі про регіональні
29
радянські республіки, яких лише на Північному Кавказі Росії у 1918 р. було біль-
ше, ніж в Україні, взагалі не йшлося.
Кордон з радянською Росією після Брестського миру. Після відновлення в
Україні у березні—квітні 1918 р. влади УНР знову постало питання формування
українсько-російського кордону. З огляду на існування Всевеликого Війська Дон-
ського, представники якого не були підписантами мирного договору в Бресті,
керівники України на практиці не намагалися розширити межі України на сході.

26 Із протоколу засідання ЦК РКП(б) по обговоренню стану партійної роботи та радян-
ських організацій на Україні. Гражданская война на Украине. 1918—1920: Сб. док. и матер.
В 3 т. Т. 1, кн. 1. Киев: Наукова думка, 1967. С. 45.
27 Про державний устрій. Хронологічне зібрання законів, указів Президії Верховної Ради,
постанов і розпоряджень уряду Української РСР. Т. 1: 1917—1941. Київ, 1963. С. 76—77.
28 Конституция (Основной закон) Российской Социалистической Федеративной Со-
ветской Республики. Опубликована в № 151 «Известий Всерос. Центр. Исполн. Комитета»
от 19 июля 1918 г. Москва: Издательство ВЦИК, 1918. Ст. 2. С. 5.
29 Питання про виділення Донецько-Криворізької республіки. Тези доповіді С. Василь-
ченка «З питання про організацію області». 12 лютого 1918 р. Літопис революції. 1928. № 3.
С. 253.
207