Page 265 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 9. Формування російсько-українського кордону: критерії, хід, результати (1917—1920)

меж української автономії, переносячи кордони України ХVІІ ст. на ХХ ст. Вза-
ємної згоди в питанні про територію досягнуто не було. Однак на конфронтацію
з Тимчасовим урядом Генеральний секретаріат певний час не наважувався і спро-
бував використати хоча б ті мізерні права, які отримав.
Кордон УНР з радянською Росією. Незважаючи на те, що Генеральному се-
кретаріату формально підпорядковувалися неповні п’ять губерній, Українська
Центральна Рада не відмовлялася й від інших українських земель. Восени 1917 р.
вона підняла на щит питання про Українські Установчі збори. Було ухвалено низ-
ку рішень, які засвідчували їхню суверенність, що й стало основною причиною
12
для загострення конфлікту з Тимчасовим урядом . А вже невдовзі після падіння
Тимчасового уряду УЦР проголосила ІІІ Універсал. Кордони України в ньому
було визначено так: «До території Народньої Української Республіки належать
землі, заселені в більшости Українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігів-
щина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без
Криму). Остаточне визначення границь Української Народньої Республіки, як
щодо прилучення частин Курщини, Холмщини, Воронежчини, так і сумежних
губерен і областей, де більшість населення українська, має бути встановлене по
згоді організованої волі народів» .
13
Таким чином, УЦР проголосила свою тверду прихильність до етнографічного
принципу. Такий підхід зумовив невключення до складу УНР частини Таврійської
губернії — півострова Крим, де українці становили меншість населення і де, що
важливіше, під впливом кримськотатарського руху формувалися крайові органи
влади. У ІІІ Універсалі не згадано також Кубанську область, де на той час утворив-
ся окремий крайовий уряд. Водночас українська влада наполягала на застосуванні
етнографічного критерію до заселених переважно українцями частин «неукраїн-
ських» губерній, які межували з УНР. І не просто наполягала, а й ухвалювала від-
повідні рішення. Вже 24 (11) листопада, тобто на четвертий день після проголо-
шення ІІІ Універсалу, Мала Рада затвердила перший розділ Закону про вибори до
Установчих Зборів УНР. Аналіз пункту про виборчі округи показує, якою бачилася
територія України в найближчому майбутньому. На відміну від задекларованого
у ІІІ Універсалі губернського поділу території України, у цьому законі застосову-
вався повітовий. Було створено 10 виборчих округ. Крім дев’яти виборчих округ,
сформованих за названими в ІІІ Універсалі губерніями (при цьому Таврійська
складалася лише з трьох материкових повітів — Бердянського, Дніпровського та
Мелітопольського, до Чернігівської прилучався Путивльський, а до Харківської —
Грайворонський повіти), створювалася ще одна — Острогозька. До неї мали уві-
йти суміжні з Україною повіти з українською більшістю населення: Острогозький,

12 Про рішення та про суть конфлікту див.: Єфіменко Г. Містика і лють. Як у Централь-
ній Раді про суверенність України сперечались. Деловая столица. 2017. 1 листопада. URL:
https://www.academia.edu/35133060/ (дата звернення: 20.11.2020).
13 Третій Універсал Української Центральної Ради. Українська Центральна Рада. Доку-
менти і матеріали: у 2 т. Т. 1: 4 березня — 9 грудня 1917 р. Київ, 1996. С. 398—399.
203