Page 268 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

Ще одна деталь: у вже згаданій ноті радянської УНР уряду РСФРР від 6 квіт-
ня були такі рядки: «Ми лишень підкреслимо, що Таганрог є частиною території
Української Народної Республіки і тільки населення цієї території може виріши-
ти, до якої саме Совітської Федерації воно бажає належати: до Російської чи до
24
Української» . Інакше кажучи, станом на 6 квітня 1918 р. уряд радянської УНР
визнавав Таганрог належним Україні. Це було невипадково: Таганрозька округа
Області Війська Донського була справді заселена переважно українцями. І хоча,
як уже згадувалося, її з політичних мотивів не було зазначено в тексті Закону про
Установчі Збори УНР, але надалі на різного роду засіданнях Центральної Ради
кілька разів ішлося про Таганрог та про наміри приєднати його до України. Що-
правда, з огляду на те, що донські козаки також боролися з більшовиками, а потім
і через власні поразки, урядовці УНР обмежилися деклараціями.
З радянською Росією справа стояла інакше — вона була однією зі сторін пере-
говорів у Бресті і явним ворогом УНР. Тому після укладення 9 лютого (27 січня)
Брестського мирного договору з країнами Четверного союзу не лишилося жодних
політичних причин, які б заважали порушити перед нею питання про Таганрог.
Втім, Рада народних міністрів (РНМ, так тепер називався уряд УНР) мала значно
амбітніші наміри. 27 (14) лютого вона розглянула питання про укладення миру з
радянською Росією. Питання про кордони ставилося радикально, але знов-таки
свої вимоги РНМ базувала на етнографічному критерії. Вона вимагала включити
до складу України «частину Кубані, частину Ростовського округа, Таганрозький
округ, Чорноморську і Ставропольську губернію, Путивльський повіт Курської
губернії, чотири повіти Воронезької губернії, українську колонію на Сибіру — Зе-
25
лений клин на Амурі. Крим залишається під впливом України» . Хоч якими не-
реалістичними здаються сьогодні ті вимоги, але те, що представники радянської
УНР вважали Таганрог складовою частиною України і що саме через це після про-
голошення 19 березня незалежності радянської УНР перебазували туди свій уряд,
є історичним фактом. І вимоги УНР Центральної Ради відіграли свою роль.
Нетривалий час і так обмеженому функціонуванню радянської УНР заважа-
ла ще одна проблема. 12 лютого (30 січня) 1918 р., тобто через три дні після того,
як УНР уклала мирний договір з країнами Четверного союзу, у Харкові було ого-
лошено про створення Донецько-Криворізької Республіки (ДКР). Ленінський
Раднарком певний час був доволі лояльним до ДКР, активно не виявляючи свого
ставлення до цього утворення. У керівництві радянської Росії сподівалися, що
наявність ДКР може перешкодити зайняттю сходу України військами УНР та її
нових союзників. Зрозуміло, що керівники ДКР планували підпорядкувати собі
певну територію. В основу їхніх територіальних претензій було покладено еконо-

24 Нота радянської УНР Уряду РСФРР. 6 квітня 1918 р. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2.
Спр. 170. Арк. 8.
25 Протокол засідання Ради народних міністрів від 27 (14) лютого 1918. Українська Цен-
тральна Рада. Документи і матеріали: у 2 т. Т. 2: 10 грудня 1917 — 29 квітня 1918 р. Київ:
Наукова думка, 1997. С. 16.
206