Page 266 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

Валуйський, Бірючанський і Богучарський повіти Воронезької губернії та Новоос-
14
кольський — Курської . Не всі суміжні з Україною повіти з українською більшістю
населення увійшли до означених виборчих округ. Для не названих у законі повітів
з українською більшістю населення було передбачено можливість приєднатися до
України — через право «постановою повітового (народного) земського зібран-
ня» долучитися до виборів Установчих зборів УНР. Під час внесення питання
15
на розгляд Малої Ради доповідач Олександр Севрюк прямо зазначав: «Деякі укра-
їнські землі, як, наприклад, Таганрозька [округа] Донської області та Хотинський
повіт Бессарабщини, не включені в округи з політичних причин», — і наголошу-
16
вав, що відповідні земства самі це можуть зробити .
Незабаром етнографічний критерій, що залишався визначальним для окрес-
лення кордонів України, було використано на переговорах представників УНР з
Німеччиною та Австро-Угорщиною у Брест-Литовську (Бресті). 12 січня 1918 р.
(30 грудня 1917 р.) повноваження української делегації було визнано переговір-
ними сторонами, зокрема — вустами Льва Троцького — їх визнала радянська
Росія . Ця заувага важлива, оскільки врахування зазначеного факту допоможе
17
зрозуміти ставлення до проблеми кордонів України як більшовицького центру,
так і першого радянського уряду України — Народного секретаріату.
Більшовицькі підходи до формування кордону. Ленінський Раднарком де-
факто визнав визначені ІІІ Універсалом кордони України майже одразу після його
проголошення. Вже 30 (17) листопада 1917 р. Йосип Сталін (очільник Нарко-
мату в справах національностей радянської Росії) наполягав на тому, щоб Київ-
ський обласний комітет РСДРП(б) став ініціатором скликання Всеукраїнського
з’їзду рад, причому за справу мали взятися «кияни, одесці, харківці, катеринос-
лавці й ін.» , тобто загалом ішлося про всі дев’ять губерній. Незабаром навіть
18
у внутрішньому листуванні керівництва радянської Росії зі своєю делегацією на
Брестських переговорах (початок січня 1918 р.) Харківщина, Катеринославщина
і, зокрема, Донецький басейн, як і південь України з усіма чорноморськими пор-
тами, означалися як територія України .
19
14 Закон про вибори до Установчих Зборів Української Народної Республіки. 11, 16 лис-
топада 1917 р. Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: у 2 т. Т. 1: 4 березня —
9 грудня 1917 р. Київ, 1996. С. 413.
15 Там само.
16 Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: у 2 т. Т. 1: 4 березня — 9 грудня
1917 р. Київ, 1996. С. 568.
17 Інформація делегації Центральної Ради про визнання УНР на мирних переговорах
в Бресті. Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: у 2 т. Т. 2: 10 грудня 1917 —
29 квітня 1918 р. Київ: Наукова думка, 1997. С. 82.
18 Переговори по прямому дроту представника ЦК УСДРП М. Порша та члена Ки-
ївського обласного комітету РСДРП(б) С. Бакинського з представником Раднаркому Росії
Й. Сталіним. Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: у 2 т. Т. 1: 4 березня —
9 грудня 1917 р. Київ: Наукова думка, 1996. С. 458.
19 Записка Йосипа Сталіна Льву Троцькому прямим проводом до Бреста. 2 січня 1918 р.
РДАСПІ. Ф. 558. Оп. 1. Спр. 83. Арк. 1.
204