Page 283 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 10. Південно-Східна Україна в національно-визвольних змаганнях: доба перемог і поразок

їнців-військовополонених, а також січові стрільці — галицькі українці у складі
австро-угорської армії. Західні партнери УЦР обрали простіший шлях — ні-
мецький імператор Вільгельм ІІ дав згоду на проведення обмежених операцій на
Східному фронті, розпочавши наступ 18 лютого. Рада міністрів УНР у спеціаль-
ній відозві переконувала народ, що уряд прийняв військову допомогу від нині
дружніх держав — Німеччини і Австро-Угорщини. Йшлося про майже півміль-
йонний австро-німецький військовий контингент. Через місяць ведення спільної
наступальної операції верховні командування Німеччини й Австро-Угорщини
29 березня 1918 р. уклали угоду про розподіл сфер впливу в Україні.
Катеринославська губернія відійшла до австро-угорської окупаційної зони. Нім-
ці залишали за собою важливі транспортні комунікації і порти або ж обумовили пе-
ребування там змішаних частин. Зокрема, у Маріуполі дислокувалися два гарнізони,
але командування було австро-угорське. Щодо залізниці Харків — Севастополь, то
вона мала повністю перебувати у віданні німецького залізничного управління. Про-
мислові райони Донбасу формально належали до австро-угорської зони.
Не вбачаючи у соціалістичному за своїми переконаннями керівництві УНР
потуги, спроможної навести лад в Україні, західні союзники підтримали іншу по-
літичну силу, сприявши утворенню Української Держави — авторитарного пра-
воконсервативного правління із зовнішніми атрибутами Гетьманщини ХVІІ—
ХVІІІ ст. У дні приходу до влади П. Скоропадського наприкінці квітня 1918 р.
німецькі та австро-угорські дивізії разом з частинами армії УНР завершили опа-
нування східних теренів України. Від 18 травня на території, зайнятій союзни-
ками, розпочалася денаціоналізація торгово-промислових і вугледобувних під-
приємств, було скасовано всі розпорядження радянської влади. Запровадження
нових порядків відбувалося під контролем військових адміністрацій, а безпосе-
редніми виконавцями від гетьманської влади вважалися повітові старости, при-
значені з найбільш авторитетних місцевих мешканців.
Гетьманський переворот залишився у масовій історичній пам’яті завдяки дена-
ціоналізації промислових об’єктів і силовим заходам. Прихід нової влади промис-
ловці використали для згортання досягнень робітничого руху: тривалість робочо-
го дня було збільшено, зарплату зменшено, профспілки усунули від справ, страйки
оголосили поза законом, широко застосовувалися тілесні покарання й терор. На-
селення було роззброєне, влада на місцях перейшла до окупаційної адміністрації,
яка не обмежувала себе у виборі засобів для вилучення ресурсів регіону.
Тим часом економіка прискорено деградувала: влітку вже третина шахт не
працювали; криза взаємних неплатежів збільшувала борги із заробітної плати;
промисловці практикували продаж вугілля за продовольство; зароблене не ви-
плачувалося, а записувалося в розрахункові книжки; катастрофічно бракувало
грошової маси, а та, що перебувала в обігу, швидко знецінювалася; робочі місця
скорочувалися.
Уявлення про обсяги тогочасної економічної катастрофи дають відомості
статистичного відділу Союзу промисловості, торгівлі, фінансів і сільського госпо-
221