Page 284 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

дарства (ПРОТОФІС): станом на 1 серпня підприємства Товариства російських
трубопрокатних заводів фактично не працювали; з трудового колективу залишено
близько тисячі робітників для ремонту та охорони; на Макіївському заводі працю-
вала домна, дрібносортний і покрівельний стан; паровозобудівний завод Гартмана
зупинено, понад 6 тис. робітників залишилися без роботи; кошти на відновлення
виробництва відсутні; метал і паровози більшовики вивезли; на Брянському за-
воді у Катеринославі працюють 1,5 тис. робітників на електростанції, водокачці,
охороні, 2 тис. відправлено у неоплачувану відпустку; Російсько-Бельгійський
завод повернуто власникам (працює домна і кілька коксових печей); Донецько-
Юр’ївський завод не працює (звільнилися 1 100 робітників, 3 тис. за розрахунком
не з’явилися); на Дніпровському заводі 3 тис. осіб звільнилися, стільки ж зайняті
на зведенні вагонобудівного заводу та на ремонтних роботах; на заводі «Росій-
ський Провіданс» працює домна і дрібносортний стан, але й ті на порозі зупинки
через брак вугілля; на Краматорському заводі працюють доменна, мартенівська
піч і прокатний стан (звільнено 1,5 тис. робітників і частину службовців). Журнал
«Голос металлиста» у вересні повідомляв, що на 18 південних металургійних за-
водах працюють 21 тис. осіб проти 120 тис. наприкінці 1917 р. 12
На повернення дореволюційних порядків, неприхований грабунок та по-
дальше погіршення життя (зокрема, хронічні багатомісячні затримки зарпла-
ти) робітники відповідали методами революційної доби: у містах відновилися
страйки та збройні виступи , селяни взялися за зброю. У зв’язку із загальним
13
страйком залізничників Рада Міністрів 19 липня відновила чинність царського
закону від 15 (2) грудня 1905 р. про покарання за участь у страйках на підприєм-
ствах державного та громадського значення. Організатори страйків могли бути
засуджені на строк до чотирьох років. Індивідуальна участь у страйку загрожу-
вала позбавленням волі тривалістю від 4 до 16 місяців. Стільки ж отримували й
підбурювачі заворушень.
Проте не лише вкрай напружена внутрішньополітична ситуація визначала
напрями діяльності гетьманського уряду. На очах розвіювалися сподівання на ви-
рішення проблем на східних кордонах. Тут землі Гетьманату межували з Всевели-
ким Військом Донським, очолюваним генералом П. Красновим. Як і Гетьманат,
це державне утворення орієнтувалося на німців і було зацікавлене у налагоджен-

12 Пиріг Р.Я. Донбас у складі Української гетьманської держави. С. 35. Лише з жовтня
українська влада почала розглядати питання про відмову від сілезького вугілля на користь
вітчизняного. Зажевріла надія на створення робочих місць.
13 У розпал всеукраїнського залізничного страйку 23 липня у Маріуполі розпочався
збройний виступ робітників, портовиків і залізничників, лави яких налічували понад 600
бійців. Було обеззброєно і розігнано кінну сотню Державної варти. Австрійський військо-
вий комендант ввів у місті стан облоги. Під час вуличних боїв з обох сторін були вбиті й по-
ранені. Більшість повстанців відступила в порт, де їх оточили та розстрілювали з артилерії
й літаків. 150 осіб віддано до військово-польового суду, кожний десятий був розстріляний.
На місто було накладено контрибуцію, для виплати якої управа змушена була взяти кредит у
банку. Див.: Пиріг Р.Я. Донбас у складі Української гетьманської держави. С. 28—29.
222